Повернути славу синам України

День 7 лютого у Володимирці видався насиченим на знаменні події. Першою відбулася урочиста церемонія відкриття пам’ятного знаку на честь 75-річчя першого бою Української Повстанської Армії проти німецьких загарбників, що відбувся саме того дня у 1943 році. Сотня під командуванням Григорія Перегіняка розбила німецький гарнізон, розквартирований у Володимирці. Саме звідси героїчна армія без держави розпочала нерівну боротьбу проти німецького та радянського поневолення. Пам’ятний знак став спільним проектом народного депутата України Василя Яніцького та селищної ради Володимирця. Місцева влада облаштувала місце для встановлення знаку, а коштом благодійного фонду народного депутата «Наш край»…

Читати далі

«Гульча чеська» відродилася українською

Як відомо, тисячі чехів після Другої світової війни виїхали з волинських теренів на свою прабатьківщину. А там видали чимало книг про історію сіл, де вони раніше мешкали. Так, приміром, в «Стежках, запорошених часом», яка з’явилася у світ 1973 року, йдеться про «чеську» долю села Вовковиї (нині Демидівського району). А одним з найбільш масштабних видань в даному сенсі став літопис «Гульча Чеська на Волині» (нині Здолбунівського району). Тут описано долю села, яке нині називається Гільча-друга, на життєвих прикладах поколінь чеських родин, які проживали на Волині з 70-х років ХІХ століття до…

Читати далі

«Засекречений» куліш від козака-старійшини з Рівного скуштувало понад десять тисяч чоловік

Уже майже десяток років на різних історичних святах, фестивалях, народних гуляннях на Рівненщині та поза її межами спостерігається зворушлива і притягальна картина: люд збирається довкола величезного казана, аби скуштувати куліш, який у ньому вариться, а всім цим дійством «заправляє» статурний козак із пишними вусами. З’ясовується: це Святослав Мітчук, старійшина та генеральний скарбник товариства «Рівненська Січ Війська Запорозького»; кухар, який в теорії та на ділі про козацький куліш знає практично все… – Ні, не все, – апелює у відповідь козак Святослав, бо, мовляв, не вся таїна стосовно цього легендарного харчу перейшла…

Читати далі

Дорогий мені кубрик матроський…

І хоч поблизу нашого поліського краю ні морів ні океанів немає, зате хлопців, що служили на флоті в різні роки на Кореччині вистачає.  Їх і понині єднає матроська дружба. Щороку у літню пору вони приходять на берег тихоплинного Корчика на зустріч. Тут у дитинстві вони вчилися плавати, веслувати і, звичайно, мріяли стати моряками. Започаткував ці зустрічі колишній старшина першої статті Північного флоту Олександр Савчук. – На першу зустріч, ще у 1993-му році, прийшли мої брати Сергій та Петро, – згадує пан Олександр. – Тепер у нас ціле товариство однополчан. Вибрали…

Читати далі

За «Тріщавою» доглядають лісівники і духовники

Про «Тріщаву» легенда звучить так: «Коли остання квітка-намистинка затужила за своїми сестрицями, і її сльоза сповзла у траву. У ту ж мить земля почала тріскатися…З провалля витікала вода… Як колись квіти, так і вода була помічною…Люди взялися доглядати джерело. Саму ж місцину назвали «Тріщавою». Це урочище розташоване на межі двох районів – Сарненського та Володимирецького. Перекази свідчать, що кремезні дуби, яким понад 500 років були свідками того, що біля них відпочивав Богдан Хмельницький зі своїм військом. Тріщавська вода була лікувальною. Сюди у ХІХ столітті привозили немічних для зцілення. Багато років…

Читати далі