«Гульча чеська» відродилася українською

Як відомо, тисячі чехів після Другої світової війни виїхали з волинських теренів на свою прабатьківщину. А там видали чимало книг про історію сіл, де вони раніше мешкали. Так, приміром, в «Стежках, запорошених часом», яка з’явилася у світ 1973 року, йдеться про «чеську» долю села Вовковиї (нині Демидівського району). А одним з найбільш масштабних видань в даному сенсі став літопис «Гульча Чеська на Волині» (нині Здолбунівського району). Тут описано долю села, яке нині називається Гільча-друга, на життєвих прикладах поколінь чеських родин, які проживали на Волині з 70-х років ХІХ століття до…

Читати далі

«Засекречений» куліш від козака-старійшини з Рівного скуштувало понад десять тисяч чоловік

Уже майже десяток років на різних історичних святах, фестивалях, народних гуляннях на Рівненщині та поза її межами спостерігається зворушлива і притягальна картина: люд збирається довкола величезного казана, аби скуштувати куліш, який у ньому вариться, а всім цим дійством «заправляє» статурний козак із пишними вусами. З’ясовується: це Святослав Мітчук, старійшина та генеральний скарбник товариства «Рівненська Січ Війська Запорозького»; кухар, який в теорії та на ділі про козацький куліш знає практично все… – Ні, не все, – апелює у відповідь козак Святослав, бо, мовляв, не вся таїна стосовно цього легендарного харчу перейшла…

Читати далі

Дорогий мені кубрик матроський…

І хоч поблизу нашого поліського краю ні морів ні океанів немає, зате хлопців, що служили на флоті в різні роки на Кореччині вистачає.  Їх і понині єднає матроська дружба. Щороку у літню пору вони приходять на берег тихоплинного Корчика на зустріч. Тут у дитинстві вони вчилися плавати, веслувати і, звичайно, мріяли стати моряками. Започаткував ці зустрічі колишній старшина першої статті Північного флоту Олександр Савчук. – На першу зустріч, ще у 1993-му році, прийшли мої брати Сергій та Петро, – згадує пан Олександр. – Тепер у нас ціле товариство однополчан. Вибрали…

Читати далі

За «Тріщавою» доглядають лісівники і духовники

Про «Тріщаву» легенда звучить так: «Коли остання квітка-намистинка затужила за своїми сестрицями, і її сльоза сповзла у траву. У ту ж мить земля почала тріскатися…З провалля витікала вода… Як колись квіти, так і вода була помічною…Люди взялися доглядати джерело. Саму ж місцину назвали «Тріщавою». Це урочище розташоване на межі двох районів – Сарненського та Володимирецького. Перекази свідчать, що кремезні дуби, яким понад 500 років були свідками того, що біля них відпочивав Богдан Хмельницький зі своїм військом. Тріщавська вода була лікувальною. Сюди у ХІХ столітті привозили немічних для зцілення. Багато років…

Читати далі

На «Козацьких могилах» пролунало дві проповіді – про очікуваний мир і єдину Помісну церкву в Україні

 У селі Пляшева на вікопомних «Козацьких могилах» 18 червня відбулася традиційна урочистість із відзначення 366-ї річниці битви під Берестечком.  Панахиду та молебень при майже сотенному гурті священиків відслужив Патріарх Київський та всієї Руси-України Філарет. У своїй проповіді владика, зокрема, висловив сподівання на близьке встановлення міцного миру в Україні.  Із ще однією проповіддю під час священного Богослужіння виступив  настоятель Свято-Михайлівського храму, що у селищі Млинів, кандидат богословських наук о. Тарас Варварук. Суть його пристрасного  виступу стосувалася встановлення в Україні єдиної Помісної церкви.  Після Богослужіння на «Козацьких могилах» пройшли  просвітницькі, культурно-мистецькі заходи. …

Читати далі