Собаче життя

у рівнян, викладачів та студентів МЕГУ ім.С.Дем’янчука, що існують по сусдству із розплідником собак 

Ця історія, котра зав’язла у зубах громадськості та ЗМІ, триває вже другий рік. Про неї знають не тільки на Рівненщині, – сюжет «прогримів» по телебаченню на усю Україну. Але розплідник собак, що розташувався на території радіозаводу прямо під вікнами студентських аудиторій продовжує існувати. Цілодобовий собачий лемент та сморід сусідять із багатоповерховими житловими будинками та дитячим онкологічним відділенням. Доки це триватиме?

Трохи історії. У 2015 році жителі села Олександрія, що у Рівненському районі почали скаржитися на рівнянина Юрія Бойка, який купив у селі будинок із присадибною ділянкою і розмістив там декілька десятків собак породи тібетський мастиф. Собаки гавкали, заважаючи відпочивати сусідам, кусали людей, не цуралися посмакувати і «людською» птицею. А ще сельчанам не сподобалося, що пан Бойко самовільно захопив частину громадського пасовища, обгородив його і поставив там вольєри для тварин. Тож громадськість звернулася до поліції, прокуратури, санепідемстанції, навіть до народного депутата з проханням допомогти активному бізнесмену ввійти в рамки існуючого законодавства. Зважаючи на спротив олександрійців,  пан Бойко, згорнув бурхливу діяльність у селі і переніс своє собаче царство в обласний центр, під вікна Міжнародного економіко-гуманітарного університету. У Рівному, як ви розумієте, такому сусідству також не зраділи. Були акції протесту, звернення до влади і, навіть, суди. То що ж нині із «псячим» питанням? А нічого.

За словами громадського активіста із Рівного Дениса Магадова, пан Бойко з радіозаводу «вибиратися» не поспішає, подаючи апеляції до суду.

Нині все виглядає так, ніби Юрій Бойко, який свого часу самовільно захопив земельну ділянку на території радіозаводу для того, щоб розмістити там розплідник мастифів, до цих тварин немає жодного стосунку. Він каже, що п’ятеро собак, які належать йому, забрав, а решта 380 (!), що там утримуються, належать рівнянці Ларисі Корицькій. Як подейкують люди, ота рівнянка є його дружиною, тож прибуток від справи йде у єдиний родинний бюджет. Але ж!..

Постанову про відкриття виконавчого провадження про звільнення земельної ділянки, яку незаконно під собачий розплідник захопив Юрій Бойко, було винесено ще у березні минулого року. Вона передбачала місячний термін для добровільного виконання власниками тварин постанови суду. Коли державні виконавці у квітні вирішили нагадати про себе, то ні за адресою проживання Юрія Бойко, ні на прохідній собачого царства їм ніхто не відкрив двері. У липні вдалося зв’язатися із боржником (так тепер називають вищевказаного пана у офіційних документах) по мобільному і нагадати йому, що земельну ділянку хочеш чи не хочеш, а треба звільнити. Одночасно працівники виконавчої служби наклали на нього штраф у розмірі 1700 грн. Через місяць знову нагадали Бойку про себе і повторно наклали штраф, вже у подвійному розмірі і навіть пригрозили поліцією. Але із пана боржника, як із гусака – вода.

– У вересні і листопаді минулого року громадськість разом із студентами МЕГУ та рівнянами, які проживають по сусідству із собачим розплідником провели акції протесту, щоб домогтися від Бойка виконати постанову суду і звільнити земельну ділянку, – розповів Денис Магадов. – Це спонукало владу Рівного та працівників виконавчої служби більш активно взятися за вирішення проблеми. Вперше на територію радіозаводу і ми, і державні виконавці потрапили лише 25 вересня! Саме тоді ми змогли «оцінити» масштаби проблеми. Бо перед працівниками виконавчої служби постало питання, куди перевезти 380 тібетських мастифів. Двічі виконавча служба була на території розплідника і двічі ми ставали свідками, що на рішучі дії державна виконавча служба не здатна. Думаю, якби хоча б кількох тварин було б забрано, то, можливо, власники задумалися над долею решти свого майна.

У грудні на  сесії обласної ради активісти знову зверталися до влади з вимогою покласти край свавіллю Юрія Бойка. Голова облдержадміністрації Олексій Муляренко сказав, що вирішення цієї справи перебуватиме на його контролі. Як повідомив очільник краю кілька днів тому на своїй сторінці у ФБ: «…віз і нині там. На жаль виконавча служба не може впоратися із покладеними на неї завданням й не пропонує іншого варіанту розв’язання проблеми, перекладає за це провину на третіх осіб. Не буває безвихідних ситуацій, тим більше коли закон на боці громади, тому мені залишається незрозумілою така пасивність відповідальних осіб».

На запитання чому досі не виконано рішення суду в.о. начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Павло Якобчук відповів:

– Всі звинувачують виконавчу службу. А у мене працюють теж люди і їх здоров’ям і життям не маю права ризикувати. Ці собаки – агресивні, і вивезти їх із території радіозаводу можна, лише вколовши препарати для тимчасового знерухомлення. Зробити це не так просто, бо немає технічної можливості провести перед цією процедурою клінічний огляд тварин, щоб визначити дозу снодійного, а для кожної особини ця доза – індивідуальна. Громадянка Лариса Корицька, якій належать тварини, не дає згоди на тимчасове знерухомлення собак. А що буде, коли котрась із тварин не прокинеться? Нас «затягають» по судах.

Судові виконавці у силу специфіки роботи – люди відповідальні і принципові. Продумуючи, яким чином можна виконати постанову суду, залучили правоохоронців, спеціалістів КАТП 1728, працівників Рівненської міської державної лікарні ветеринарної медицини, працівників кінологічного центру ГУНП в області, працівників міської ради. Але в області не знайшлося місця, де можна було б розмістити цих собак.

«Розрулити» ситуацію силами одного КАТП 1728 неможливо, бо воно спроможне взяти на відповідальне зберігання лише вісім дорослих собак. До речі, закупівля препарату для знерухомлення цих тварин обійдеться підприємству в 390 грн., а наступне утримання однієї особини в місяць коштуватиме 2316 грн. Помножте цю суму на вісім, а потім на дванадцять за кількістю місяців у році і буде знати, скільки підприємству, яке далеко не шикує на комунальні кошти, треба буде викласти грошей, щоб утримувати чужу власність. Бо ні Юрій Бойко, ні Лариса Корицька явно не поспішають виконати рішення суду і перевезти тварин у більш прийнятне місце. Наприклад, орендувати одну із занедбаних ферм, які до речі, колись будувалися із дотриманням усіх санітарних норм – віддалік від людського житла, і зайнятися там своїм собачим бізнесом. Але ж ні! Сумно їм житиметься без громадського осуду, лайки і прокльонів окремо взятих громадян, візитів судових виконавців і набридливих ЗМІ. Бо люблять ці люди бути у центрі уваги?

Ліда ПОЛЬОВА

Вас можуть зацікавити такі матеріали

Leave a Comment