Віра-надія хоч згорьована, але не гасне, що воїн-кіборг із Рівненщини живий

16 січня, свічою світлої пам’яті пом’янули тих, хто загинув, захищаючи від проросійських бойовиків Донецький аеропорт; віддали шану тим, хто стійко стояв в обороні української землі. Боротьба за летовище тривала з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року. За цей час загинули понад 200 військових, серед яких – шестеро жителів Рівненщини. Один вважається безвісти зниклим.

31-річного Олександра Кравчука із села Аршичин Млинівського району й досі чекають його рідні та близькі та вірять у його повернення додому.

Зв’язок Олександра з родиною перервався після 20 січня 2015 року, коли він, боєць 80-ї аеромобільної бригади, захищаючи Донецький аеропорт, востаннє дав звісточку додому. Мовляв, все в порядку, при цьому на тлі телефонного дзвінка чулися гучні вибухи. А вже 21 січня від Олександра і про Олександра ні слуху ні духу. Відтоді фактично відважний воїн-кіборг вважається безвісти пропалим, адже серед загиблих його немає, у списках полонених – теж.

– Брата призвали 14 серпня 2014 року, – каже Роман Кравчук, брат Олександра, – призвали як десантника, який набув багатого досвіду у цій справі під час дійсної військової служби. Мав на своєму рахунку і стрибки з парашутом, був відважним, не раз відзначався командуванням. Перед відправкою в зону АТО такі ж десантники, як і Саша, пройшли ще одне навчання на полігоні в Яворові. Ми їздили туди, передали братові як оберіг хрестика від мами. А ще одного хрестика вручили йому волонтери.

Тепер ці два хрестики, як і металевий медальйон з вибитими ім’ям та прізвищем, групою крові, номером частини, значаться як особливі прикмети в пошукових даних про Олександра Кравчука.

Зрештою, у березні 2015 року інформація про Кравчука-кіборга з Донецького аеропорту долетіла до Аршичина. Олександрову родину повідомили, що його, убитого, понівеченого, знайшли при розбиранні завалів…

Можна тільки уявити, який шок пройняв тоді маму, Людмилу Павлівну, яка безсумнівно вірила, що син живий. Утім, за цією звісткою не забарилася нова, яка хоч і применшила біль, але не припинила краяти серце. З’ясувалося, що то було знайдено тіло іншого Кравчука, воїна, який теж воював в аеропорту…

Загалом того дня, 20 січня 2015 року, на донецькому летовищі загинуло, за оприлюдненими даними, дев’ять українських вояків. У їх числі й Олександрів земляк – доброволець Петро Полицяк із села Борбин Млинівського району. Були втрати й наступного дня, 21 січня, коли російські найманці підірвали перекриття нового терміналу. Тіла одних бійців із поля бою забрали відразу, тіла інших виявили після пізнішої розчистки. Декого, аби розпізнати, ідентифікували за допомогою експертизи ДНК. Водночас 20 січня кілька вояків 80-ї бригади потрапили в полон…

Яка ж доля Олександра Кравчука, наразі достеменно невідомо. Але при цьому не перестає гаснути надія, що він живий, що відгукнеться, що хтось впізнає його по фото, що…Дай Боже, щоб оте очікуване «що», вистраждане і згорьоване, все-таки увінчалося радісною звісткою.

Євген ЦИМБАЛЮК

Вас можуть зацікавити такі матеріали