Ігор Козак: «Цивілізований забій тварин буде тільки на користь селянину»

У зв’язку із вступом України до Євросоюзу вітчизняний сільгоспвиробник очікує революційних змін, що стосуються реалізації виробленої ним продукції. Газета вже писала, що з липня молоко із підсобних селянських господарств не будуть закуповувати молокопереробні підприємства. А що ж буде із м’ясом? Адже тривалий час мусується тема заборони продажу на ринках так званого «домашнього» м’яса. Як воно має бути, і коли настане час «Х» довідувався наш кореспондент у начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини головного управління Держпродспоживслужби у Рівненській області Ігоря Козака.

– Ігорю Павловичу, хто вимагає заборони продажу м’яса подвірного забою і чому?

– Одразу скажу, що не треба нагнітати обстановку. Сьогодні м’ясо свійських тварин із особистих підсобних господарств населення продається на агропродовольчих ринках і за ним є відповідний ветеринарно-санітарний контроль. Проблем із його реалізацію – жодних.

Заборона продажу м’яса худоби подвірного забою – це вимога Європи, під яким Україна підписалася у рамках асоціації з ЄС. В угоді прописані загальні вимоги, відповідно до яких Україна зобов’язується запровадити європейські критерії якості продукції, у тому числі і м’яса. А конкретика прописана у вітчизняному законодавстві, зокрема у законі «Про основні принципи і вимоги до безпеки і якості харчових продуктів». У ст.34 вказано, що «Забороняється забій домашніх копитних тварин,… птиці та кролів не на бойні, котра має експлуатаційний дозвіл. Ця норма не стосується забою цих тварин в обсягах, що не перевищують трьох голів свійських парнокопитних тварин та п’яти голів свійської птиці, кролів в день». У цій же статті написано, що з 1 січня 2025 року продукти, одержані в результаті забою не на бойні можна використовувати виключно для власного споживання або реалізації на ринку в межах 50 км від місця забою. У правках до закону, які були внесені у травні минулого року також говориться, що забороняється продаж м’яса без нанесених на частини туші позначок придатності. Позначки придатності наносяться після передзабійного клінічного огляду тварини та за результатами ветеринарно-санітарної експертизи, якщо  м’ясо визнано придатним для вживання людиною.

– Але ж ми, скільки себе пам’ятаємо, їмо м’ясо з базару, п’ємо молочко від бабусиної корівки і нічого нам не робиться?

– На користь заборони продажу м’яса подвірного забою є чимало аргументів. Забій на подвір’ї відбувається в примітивних умовах: просто на землі де її і розробляють, зберігають тушу в літній кухні при температурі навколишнього середовища. Це може призвести до обсіменіння м’яса мікроорганізмами, які, при наявності сприятливих умов, починають інтенсивно розвиватися в товщі м’язів, що, в свою чергу,  пришвидшує його псування. Середня вага забитої свині, вирощеної господарем, до 150 кг. Забезпечити правильне знекровлення і розбір туші в домашніх умовах непросто, що відображається на якості м’яса. Крім того у приватному господарстві на забій недобросовісні хазяї можуть пускати хворих тварин. А чимало хвороб є небезпечними та спільними для тварин та людини. Це – трихінельоз, ехінококоз, лептоспіроз, сибірка та інші. Саме через це, м’ясо, що потрапляє на агропродовольчі ринки, здійснюється чіткий ветеринарно-санітарний контроль.

Тому селянам пропонують не забивати худобу самостійно, а везти її на сертифіковані бойні, де після огляду лікаря ветеринарної медицини, тварину заб’ють, тушу правильно розберуть, а на м’ясо, яке господар бажає продати на ринку, видадуть документи. Я знайомився із польським досвідом. Там при гмінах успішно діють забійні пункти, де за певну плату виконають усю брудну роботу, за бажанням замовника розберуть тушу, відокремлять сало від м’яса, поріжуть на частини для копчення чи смаження, зберуть кров. Думаю, що такий цивілізований підхід до забою тварин буде тільки на користь селянину.

– А скільки таких забійних пунктів є у області?

– Сьогодні в області на 1006 населених пунктів функціонує 31 підприємство, де здійснюється забій тварин. Цього недостатньо. Після початку дії заборони на подвірний забій, селянин не зможе щоразу за сотню кілометрів возити вирощену ним свиню чи бичка на діючу бойню. Разом із тим ми маємо низку законсервованих потужностей, де можна проводити забій тварин. Це Сарненський та Зорянський м’ясокомбінати та ще 18 недіючих забійних підприємств,  розташованих на території області. Наприклад, у Корецькому районі можна відновити три потужності із забою тварин, щоб мати доступність у радіусі десяти кілометрів. У Костопільському районі діє два забійні підприємства, а ще треба два відновити. У Радивилівському діють три забійні підприємства, відстань між якими 40 км, що не дуже зручно для господаря. А от у Зарічненському районі бойні взагалі відсутні. Тут треба питання вирішувати з нуля і швидко.

На мою думку, кожна ОТГ вже сьогодні має подбати, де у майбутньому на її території можна буде створити відповідні умови для цивілізованого забою тварин. Щоб селянин міг зателефонувати і на певний день замовити цю послугу. Це – привабливий та перспективний напрямок для бізнесу. Адже в нашій області в особистих підсобних господарствах населення утримується велика кількість свійських тварин, що в свою чергу, викличе великий попит на таку послугу.

– Дякую за цікаву інформацію.

Ліда ПОЛЬОВА

Вас можуть зацікавити такі матеріали

Leave a Comment