Добротворець

Або ж розповідь про те, як депутат облради Руслан Потапчук виконує свої обов’язки народного обранця

В громадській приймальні депутата облради Руслана Потапчука та районної організації БПП «Солідарність» ми зустрілися з її керівником Олександром Садикіним. Розглядаємо листівку з якою Руслан Васильович йшов на вибори до облради. Скромно про себе і конкретно про справи у тодішніх 8-ми сільрадах Костопільщини, які входять до його мажоритарного округу. Більшу частину із запланованого пан Руслан уже виконав. Скажу чесно: навіть позаздрив виборцям Костопільщини, бо далеко не кожен з обранців облради має такий список добрих справ. В громадську приймальню заходить і сам Руслан Васильович. Його добра посмішка при спілкуванні відразу схиляє довірою до нього. Правда, він миттєво хмурніє, коли його починають хвалити. Олександр Садикін називає скільки власних коштів виділив депутат на церкви, бібліотеки, школи, музей, ветеранським організаціям, бійцям АТО, військовим частинам, для проведення спортивних та культурно-мистецьких заходів, а ще важкохворим. Про це Потапчук воліє відразу якнайскоріше завершити розмову.

– Дані кошти зароблені мною та моєю сім’єю. Тому про це не варто говорити, – з якоюсь сором’язливістю просить він завершити тему. Ця особлива щирість свідчить про добротворчу людину, яких нині не так багато.

– Якщо мені вдається заробити якусь гривню, а іншим її бракує, то чому не поділитись, – каже Руслан Потапчук, переключаючись на іншу розмову.

Прошу розповісти Васильовича якого він роду-племені. Очі чоловіка теплішають і він спочатку розповідає про те, що й так відомо з автобіографії. Народився 12 березня 1971 року. На наступному тижні йому виповниться лише 47. Шкільні роки пройшли в Бичальській, а потім в Деражненській школах. Поринувши думками в ті 70-80-ті роки, дитинства та юнацтва, найбільше в пам’яті залишилась батькова та мамина науки. Мама Ніна Федорівна працювала дояркою. І йому – Руслану, як найстаршому з 5 дітей у сім’ї, доводилося найбільше допомагати мамі на фермі. Але більше любив батькову професію. Після уроків просився до тата на трактор. І коли тому попадало йти працювати у другу зміну, то разом орали колгоспне поле цілу ніч, а вранці як нічого не бувало, біг на уроки. Спочатку, як сідав за кермо, то ще не діставав ногами педалі, але був на сьомому небі від щастя. Дуже любив коней.

Та сільську ідилію порушила наука у ДТСААФ, де здобув спеціальність водія-електоромеханіка. В армію забрали, якраз використавши його фах. Але недовго кермував. Організаторські та лідерські здібності помітили і невдовзі сержант Потапчук стає заступником командира взводу, а потім і командиром цього підрозділу. Та Красноярський край його аж ніяк не приваблював, бо хотілося у рідний Бичаль. Та й тут головний лікар Деражненської лікарні Олександр Пустовіт не дав йому довго відпочивати, відразу забрав до себе водієм. Саме в лікарні звела молодця з красунею Людмилою. Невдовзі й весілля зіграли. У ці не прості часи здобув ще й вищу освіту інженера-механіка у Київському політесі. А коли з’явилась донька, яку назвали Русланою, то сім’я вирішила, що в час розрухи держави СРСР варто шукати в незалежній ринковій новоствореній державі щось своє. І сім’я перебралась на приватну квартиру у Костопіль. Руслан стає підприємцем, зрозумівши, що перспективною буде деревообробка. Згодом придбав КАМАЗ і сам кермував по Україні, возив лісосировину, зерно, картоплю, борошно. Тоді панував бартер і треба було не прогадати в цьому бізнесі. Бувало, що й по два місяці майже не покидав кабіну.

Нині Руслан Потапчук – власник підприємства «Уктехноліс». На його підприємстві 30 осіб отримали роботу. Знаходиться воно у селі Мала Любаша. Конкуренція в лісопереробці чимала, особливо на Костопільщині. Тож Васильович відразу збагнув – треба мати сучасне обладнання, бо інакше без геометричної точності європейці твоєї продукції не купуватимуть. Придбав фінську лінію з переробки деревини і не помилився. Якось приїхали до нього німці й запитали на якому обладнанні він працює. Назвав фірму «Лаймет». «Ґут», – сказали німці і навіть не перевіряли продукцію, а просто підписали угоду про співпрацю.

– Після мораторію на вивезення лісу-кругляка за кордон нашим переробникам деревини стало працювати легше, – констатує факт Руслан Потапчук. – Держава відмінила мито на ввіз зарубіжного обладнання, тож можна придбати його дешевше. Ліс продається на аукціонах. І тепер за кордон йдуть заготовки, а не просто сировина. Таким чином в Україні збільшилась кількість робочих місць. Піднявся престиж держави. Адже уже не торгуємо просто кругляком.

На кілька хвилин заїжджаємо на підприємство Потапчуків в с. Мала Любаша. Це сімейний бізнес, бо й дружина Людмила Аполлінаріївна очолює фінансову службу, і дочка Руслана займається юридичними питаннями, хоч ще й є студенткою юридичного факультету Львівського держуніверситету. До речі, Людмила Потапчук є депутатом Костопільської райради. Також займає громадянську позицію і разом із чоловіком відомі як благодійники, допомагають у проведенні різноманітних заходів.

Підприємство Потапчуків – сучасне виробництво європейського типу, створене на місці колишнього колгоспного картоплесховища, від якого залишились тільки спогади.

– Сучасне обладнання, гарні побутові умови, людяне ставлення, висока зарплата – ось що таке наше підприємство, – каже оператор пилорами Андрій Чупринський.

Ділова розмова у Деражненській ОТГ з головою громади Олександром Пустовітом та в. о. директора музшколи Любов’ю Главук.

Яку ще кращу характеристику можна дати. Руслан Васильович пропонує поїхати в інші села його округу. Він тут буває часто і потім з’ясувалось, що там депутат не гість, а справжній господар, якого з приємністю чекають, бо і допоможе, і підкаже.

По дорогі дізнаюсь, що Руслан Потапчук є членом бюджетної комісії в облраді. З усіх депутатів під час виборів на мажоритарному окрузі набрав найбільше голосів – майже 4 тис. Причина такої довіри пояснюється просто – перед облрадою дув депутатом Костопільської районної ради і свої зобов’язання перед електоратом виконав. А ще він звідси родом. Знають його як доступну людину, поважають родину. Його бізнес зареєстрований у селі Постійне, звідти родом його дружина. Ще одна фірма зареєстрована у Костополі.

По дорозі йому доводиться часто розмовляти по телефону. Ось телефонує голова обласної ради Олександр Данильчук. З ним Потапчук знайомий давно, вони працюють в одній команді.

Першим пунктом зупинки у нашій подальшій подорожі стало Деражне. Вітання голови місцевої ОТГ Олександра Пустовіта та Руслана Потапчука більш, ніж дружні. Смію нагадати Олександрові Михайловичу про їхні давні зв’язки:

– Приємно бачити свого колишнього підлеглого у статусі депутата? – запитую в голови.

– Звичайно. Та й колись я би не відпустив його з лікарні. Але то були часи повного безгрошів’я, коли не платили зарплату по кілька місяців і я розумів, що Русланові треба годувати новостворену сім’ю. А тепер ми маємо справжнього народного обранця, який чимало допоміг нам в соціально-економічному розвитку нашої громади. Взяти хоча б тепло у сільській раді. Нова котельня на альтернативному газу паливі нині обігріває школу, спортзал і сільську раду. За рік з початку створення громади вдалося завдяки депутату зробити чимало. Виділені кошти з обласного бюджету дали можливість провести тепло і частково капітальний ремонт підліткового клубу. Завершення капремонту усередині приміщення вирішить ще й питання функціонування музичної школи.

Зробимо маленький відступ. Автор цих рядків влітку минулого року писав про проблеми музичної школи і дуже добре, що тут не відвернулися від молодих талантів. Нещодавно відбувся звіт учнів цієї школи і вони довели ще раз, що їхній потенціал надзвичайно великий.

До кабінету голови громади якраз зайшла в. о. директора музшколи Любов Главук і відразу ж попросила депутата та місцеву владу допомогти з приміщенням. Руслан Потапчук підтвердив, що з обласного бюджету планується виділити 500 тис грн на завершення внутрішніх робіт підліткового клубу. Тут і планують виділити частину приміщення для музичних занять. До кабінету голови ОТГ навідалась і директор місцевої школи Наталія Бойко. Відразу ж з порогу подякувала депутату за те, що у школі нарешті тепло і затишно. Пішли дивитися новий твердопаливний котел, який нині забезпечує це тепло. Поряд з новим ще залишився старий і стає зрозуміло, чому в класах температура не піднімалася вище 15 градусів тепла. А Олександр Михайлович, як справжній господар порахував, що новий (старий) вид опалення дав можливість зекономити кошти на енергоносії у два рази.

Неподалік котельні розташувався й підлітковий клуб. Тут ще чимало треба виконати внутрішніх робіт. І Руслан Васильович дає поради як і що зробити якісніше та дешевше.

Повертаючись до офісу ОТГ, Олександр Пустовіт та Руслан Потапчук не втрачають часу даремно, ведуть мову про дороги. Депутат уже постарався, аби з обласного бюджету виділили кошти на будівництво та ремонт доріг не лише по Деражному, але й з Суйська до Дюксина.

 
Завідуюча дитсадком «Струмок» Тетяна Макарець щиро дякує депутатові Руслану Потапчуку за велику допомогу закладу.

Наступний об’єкт – дитячий садок «Струмок» у Дюксині. Разом з іншим депутатом облради Діаною Гордійчуком Руслан добилися на модернізацію котла та ремонт приміщення 700 тис гривень з обласного бюджету. Завідуюча дитсадком Тетяна Макарець демонструє місцеве ноу-хау. Опалюють приміщення електрикою, де є кілька лічильників, в тім числі на нічний тариф. Раніше це також було, але ефекту не давало і доводилось вдень вмикати електроопалення. Тепер встановили резервуар на 8 тонн води, який нагрівають вночі і тепла від нього вистачає на цілий день

– Звичайно, ми дякуємо Руслану Васильовичу, всім, хто долучився до цієї справи за тепло в приміщенні, але ще дякуємо за душевну теплоту, за розуміння наших проблем, за постійну увагу й допомогу і чисто людську доступність та добропорядність, – не втрималась завідуюча дитсадком.

Під час відкриття стратегічного мосту через Горинь.

Коли виїжджали з Дюксина, зупинялись на мосту, який зробили також після звертання місцевих мешканців до Руслана Васильовича.

– Цей міст має стратегічне значення, бо з’єднує через річку Горинь села Жобрин та Дюксинь, а ще дає можливість використовувати великий луг для випасу худоби. Я щиро вдячний начальнику управляння лісового господарства та мисливства, депутату облради з нашої фракції Віталію Суховичу, який допоміг його звести.

І бачив, що панові Руслану завжди стає ніяково від похвали і він переводить розмову на інші теми – на не вирішені проблеми. А їх на окрузі ще чимало. Ось під’їжджаємо до дитсадка в селі Ставок. Колись сучасне приміщення, а нині просто завмерла будівля, яку треба капітально ремонтувати, аби оживити.

– З цього села, а ще з сусідньої Звіздівки тут могло би виховуватись до 140 дітей, – зі знанням справи каже Потапчук. – І моє завдання як депутата, моїх колег по депутатському округу все зробити, аби у селах Ставок та Борщівка, де також є потреба в дитячих закладах, в найближчі роки цю проблему вирішити. Сподіваюсь, що у Борщівці нам вдасться побудувати дитсадок вже у поточному році.

Завжди приємно бувати у рідній школі.

У Бичальській школі, де свого часу навчався Руслан Потапчук, його як рідного зустрічають директор та заступник Леся Стасюк і Мирослава Бурба.

– Нам пощастило, що один з наших учнів добився чимало у житті і допомагає нам. Кожен його приїзд для нас це свято, – кажуть педагоги.

А Васильович цікавиться як здоров’я колишньої його вчительки Галини Лукашівни Настін, якій нещодавно допомагав коштами на лікування.

Злазне проїжджаємо мимо, бо нині тут проблем менше, адже старанням Потапчука торік здали в експлуатацію новий дитячий садок. Хоч на черзі заміна покрівлі та ремонт школи. Знову чую телефонні дзвінки до депутата від знайомих, бо бачили його автомобіль і запитають: чому не заглянув у гості. Його тут знають і старі, і малі і завжди раді бачити. Але день добігав до кінця і Руслан Васильович поспішав ще до Берестовця. Школа тут старенька і знаходиться у кількох приміщеннях. Та й тут він встиг залишити добрий слід, бо за його сприянням замінили 140 вікон на енергозберігаючі, звели прекрасний спортзал, будівництво якого було припинено 14 років тому. Днями тут провели змагання спортивні сім’ї з цього села. Для облаштування двору та продовження ремонту школи з обласного бюджету планують виділити ще певну частину коштів і цю добру новину повідомив депутат Руслан Потапчук.

Провівши день з депутатом обласної ради Русланом Васильовичем Потапчуком, потайки в душі зрадів, що є у нас справжні патріоти, не партійні функціонери, які б’ють себе у груди і розповідають що їхня партія найкраща. Руслан Васильович не є членом жодної з партій, але це не заважає йому боротися за вирішення проблем у своєму окрузі, переконувати інших обранців, що потрібно вкладати кошти в інфраструктуру, дороги, особливо соціальні об’єкти, де займаються виховання та навчання підростаючого покоління українців і зробив висновок, що перед нами справді – добротворець.

Андрій БАБІНЕЦЬ

Вас можуть зацікавити такі матеріали

Leave a Comment