Свій серед своїх, або ж Один день з народним депутатом Василем Яніцьким

Наше видання частіше за інших нардепів від Рівненщини згадує на своїх шпальтах про Василя Яніцького. Бо якщо чесно, то є про що написати: він найактивніше працює з депутатськими запитами, найчастіше зустрічається з виборцями, вирішує дуже багато проблем своїх земляків, систематично інформує про свою діяльність, продуктивно працює його благодійний фонд «Наш край». Зі співчуттям ставиться до всіх немічних та знедолених, хворих і тих, хто негайно потребує дороговартісних операцій. Не було випадку, аби Яніцький не надав комусь свою посильну допомогу. Ось і позаминулої середи в Зарічному велика кількість людей очікувала на особистий прийом Василя Петровича з однією метою – просити допомоги вирішити їхні питання. Якщо заглянути у список того, що уже зробив Яніцький для Зарічненщини як депутат, то за роки незалежності всі разом народні обранці у цьому окрузі стільки не спромоглися зробити. І це в часи економічної та політичної кризи, коли інші нардепи просто прикриваються тезою: «Я в опозиції». До кого? До своїх виборців?

Василь Яніцький прекрасно володіє всіма новими законодавчими аспектами, куди спрямовані бюджетні асигнування, тому, коли його просять працівники медицини чи освіти щось допомогти, він чітко знає, яким чином здійснити цю допомогу.

Саме в день його приїзду перед райдержадміністрацією зібрався натовп нелегальних старателів бурштину. Напередодні Нацполіція розігнала їх із «клондайку». Пізніше Василь Петрович матиме з ними розмову. Вони прийшли до нього не з протестом, а з бажанням розповісти про свої болі, як до земляка, що зрозуміє їх, знаючи добре, що Яніцький жодним чином не причетний до «кришування» чи бурштинової мафії. На жаль, Закон «Про видобуток бурштину», співавтором якого був Василь Яніцький, депутати не підтримали і ми маємо й досі протести тих, хто займається нелегальним видобутком сонячного каменю і начебто законників, які цьому протистоять. Але давайте послухаємо нелегалів:

– Торік ми платили по 100 доларів за можливість мити камінь, нині вимагають уже 200. Але якщо заплатити таку суму, то уже нічого не залишається. А вони: «Або платіть, або не пустимо». Чому силовики йдуть до нас із автоматами? Ми що, бандити? Вони хочуть, щоб ми «коктейлі» готували?.. Нам треба ж якось сім’ї годувати. Розуміємо, що незаконно працюємо. Але ж дайте нам той закон! Корупціонери й кришувальники самі ж не хочуть його приймати. А ми готові платити податок, і рекультивовувати землі, і ліс посадити. Ми і зараз в ліс не ліземо, миємо на болоті, що вигоріло. Робимо для громади багато: школу, дитячий садок опікуємо, капличку збудували, церквам та хворим людям допомагаємо, дороги підремонтовуємо.

– Як я доведу правоохоронним органам, що це так? Як ви передаєте гроші, щоб спіймати вимагачів? – логічно запитує народний депутат.

– Ніяк. Ми кладемо долари під камінь.

– Я з таким ентузіазмом переконував і агітував колег голосувати за Закон «Про видобуток бурштину»! Але не вийшло… Тепер мені потрібна ваша підтримка: будьте активнішими, вимагайте закону. Із вашим зверненням я піду й до Авакова, й до Президента. Тільки легалізація! Тут стільки проблем треба вирішувати, а кошти від бурштину не в бюджет йдуть, а в кишені. Гляньте, скільки хворих людей потребують підтримки, а медицина недоотримує коштів. Це треба припинити і дати вам можливість законно працювати на своїй землі.

Ще понад годину тривав прийом громадян. Люди йшли із проханням про матеріальну допомогу на лікування або допомогти прооперуватися за державний кошт в столичних Інститутах раку, серця, Амосова чи Шалімова. І депутат обіцяв, що зробить усе можливе, аби допомогти.

Були тут і церковні активісти, що просили підтримати будівництво храму, і пенсіонери, які вимагають віддати їх вклади з «Ощадбанку», бо не доживуть до їх повернення. І шукачі правди та закону, що не можуть ніяк добитися справедливості. Керівник танцювального колективу «Меріданс» – переможця всіляких всеукраїнських конкурсів Валентина Цермолонська прийшла просити кошти на пошиття нових сценічних костюмів і теж отримала «добро». Депутат їх постійно підтримує, бо, як він каже, ці талановиті діти всюди презентують його рідну Зарічненщину.

Цікаво було спостерігати за зустріччю з керівниками районних галузевих підрозділів та сільськими головами. Цю зустріч назвали «за круглим столом». Насправді то була міні-картина засідання Кабінету Міністрів. На мажорний лад налаштувало вручення Василем Яніцьким Грамот Верховної Ради України голові райдержадміністрації Анатолію Смаглюку та голові Кухітсько-Вільської сільради Людмилі Черевко.

Народний депутат спочатку зробив маленьку преамбулу перед тим, як мав почути прохання від громади:

– Я не політик, яких усі звикли бачити на телеекранах. Я – за людей. Моя політика – інтереси моїх виборців. Ви обрали мене до Парламенту і я, як можу, допомагаю своїм краянам.

Потім кожен, хто був у залі розповів про свої проблеми, про те, як іде реконструкція чи будівництво соціальних об’єктів майже у кожній сільській громаді, кошти на яке прийшли завдяки народному депутатові. Але жоден з виступаючих не забув подякувати Василю Петровичу за сприяння у вирішенні їхніх питань: у будівництві спортивного майданчика, заміни вікон чи покрівлі у школі й садочку, ремонті клубів та ФАПів, ремонту доріг тощо. Нині периферійна далека Зарічненщина – це край, який перетворився у велетенський будівельний майданчик. Чого варте лише будівництво спортивного комплексу у Зарічному, Бродниці? До речі, керівник фірми «Фіалка» Юрій Фалко, який займається цим будівництвом також побував на нараді керівників. Перед Яніцьким ставлять питання про будівництво спортзалів в інших школах, великого дитячого садка в Зарічному, з необхідною фантастичною, як на нас, сумою у 32 млн грн, заміною всіх парт для учнів початкових класів району. А ще є проблеми з недостатньою кількістю шкільних автобусів, з ремонтом ФАПів, які не готові до медичної реформи без суттєвих капітальних вкладень. А що вже казати про місцеві дороги? І тут народний депутат уже бере ініціативу у свої руки. Він достеменно знає, на які дорогі будуть виділені кошти завдяки новій дорожній програмі. Складається враження, що він знає про всі проблеми краю, де він народився, але де вже не мешкає постійно. І точно знає всіх керівників по прізвищах та іменах. Очевидно, що спілкується з ними постійно і систематично.

На завершення цієї зустрічі уже зібралися аматори футболу. Народний депутат взявся й тут допомогти, аби відродити чемпіонат Зарічненського району з футболу і делегувати одну з команд у другу лігу чемпіонату області.

Того дня Василь Яніцький проінспектував об’єкти, де освоювалися державні кошти на соціально-економічний розвиток окремих територій, виділені за його сприяння. Зокрема, у Заріченській ЗОШ І-ІІІ ст. замінили вікна на енергозерігаючі на суму 300 тис грн, а в Зарічненській ЦРЛ проведено капітальний ремонт операційного блоку на суму 240 тис грн. (140 тис грн – з фонду народного депутата та 100 тис грн з районного бюджету). Нагадаємо, що і районна лікарня, і ця школа нещодавно, завдяки Василю Петровичу, провели реконструкцію фасаду з утепленням, дахів, системи опалення та заміну вікон.Побував народний депутат і на будівництві Бродницького культурно-спортивного комплексу.

Наступною зупинкою депутата була Зарічненська районна бібліотека. З ініціативи Василя Петровича бібліотеки району створили «Книжкову поличку депутата». На спеціально відведеній полиці чи стелажі виставляють книги, подаровані Василем Яніцьким, депутатами обласної, районної, міської чи селищної рад або іншими добродійниками, які мають бажання поділитися з земляками цікавими книжковими знахідками. І тепер депутат приїхав з книгами. А ще разом із керівниками району переглянув презентацію книги «Обпалені «мирним атомом», на видавництво якої у нього просять фінансової підтримки. І тут же депутат пообіцяв, що виділить кошти зі свого благодійного фонду.

А ще цього дня депутат відвідав стаціонарне відділення Зарічненського терцентру соціального обслуговування населення, розташоване у селі Вичівка. Тут нині перебуває 19 одиноких людей похилого віку. Серед них є лежачі хворі, яким необхідні особливі умови. Саме для них він привіз функціональні медичні ліжка, інвалідний візок та ролятори. На два такі ліжка та інвалідний візок стало більше й у Зарічненській лікарні.

 

Зустрічі й поїздки – до пізнього вечора. І всюди його зустрічають як свою людину, яку бачать не випадково на початку чи наприкінці виборів, а завжди, коли немає пленарних засідань у Верховній Раді. Він постійно з виборцями та для нього вони не електорат, а українці, земляки, єдинокровні брати і сестри, яким потрібна допомога від нього.

Андрій БАБІНЕЦЬ

Оксана СЛОБОДЗЯН

Вас можуть зацікавити такі матеріали