Як «ярмаркували» вакансіями у Костополі

Минулої середи у Костопільському районному будинку культури відбувся ярмарок вакансій,  організований Костопільською філією обласного центру зайнятості . Захід проходив на фоні публічного звіту голови райдержадміністрації Олександра Середи за підсумками минулого року «Партнерська взаємодія на шляху утвердження і результативності». На захід прибули керівники та представники підприємств, установ Костопільщини, директор Рівненського обласного центру зайнятості Іван Ткачук, депутат облради Василь Кльоп, представники учнівсько-студентської молоді, трудових колективів, місцевих та обласних засобів масової інформації, сільські голови та голови ОТГ, широкого кола громадськості. Мета ярмарку – вочевидь довести людям, які шукають роботу, що достойний заробіток можна знайти і вдома. Живи в Україні і розвивай її – ось справжній патріотизм.

Даєш робітника!

Відомий факт, що із нічого –  нічого і не буде.   Олександр Середа на цифрах, що відображають економіку району, довів взаємозалежність стану ринку праці району та потребу підприємств у кваліфікованих працівниках.

Поки громадськість зацікавлено слухала звіт голови райдержадміністрації, у фойє розгорнули свої інформаційні стенди підприємства району. Кожне із них нині, як ніколи, відчуває гостру потребу у кадрах. Того дня понад 80 вакансій для тих, хто хоче працювати запропонували ТОВ «Свиспан Лімітед», ТОВ «Костопільський фанерний завод», ТОВ «Українські лісопильні», ПАТ «Костопільський завод скловиробів», АТ «Родина», Костопільська філія ДП «Укрветсанзавод», ТОВ «Захід Агропром», КП «Костопільські районні мережі», ТОВ «ТТЦ «Технологія», Костопільський районний центр первинної медичної допомоги, ТОВ «Будівельник».

Голова правління ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» Сергій Кучерук повідомив, що на його підприємстві зараз працює понад 400 чоловік. Між роботодавцем та трудовим колективом підписано колективний договір, яким передбачено соціальні гарантії для працівників: офіційне працевлаштовування та вчасну виплату заробітної плати, «тринадцята» зарплата, медичне страхування у розмірі 15 тис грн (починаючи із цього року), оплачувана щорічна відпустка, оплата лікарняних, забезпечення спецодягом, компенсація за шкідливі умови праці. Підприємство потребує механіків, токарів, електрогазозварників, електромонтерів, водіїв, слюсарів-ремонтників, контролерів скляного виробництва.

– На спеціальності операторів склоформувальних машин, налагоджувальників склоробних автоматів і напівавтоматів, контролерів скляного виробництва, електромонтерів з ремонту та обслуговування електроустаткування ми самостійно навчаємо людей, – сказав Сергій Кучерук. – Рівень зарплати людини, котра щойно прийшла на завод, – від 6 тис грн. Є у нас професії, де заробіток вищий набагато.

Начальник відділу кадрів ТзОВ «Свиспан Лімітед» Алла Вовчук зробила наголос на тому, що на підприємстві нині проводять екологічну модернізацію, що у дружному колективі працює понад 800 людей. Вона розповіла, що підприємству потрібні інженери-механіки, інженери-технолог, енергетики, операторів автоматичних та напівавтоматичних ліній. слюсарів з механоскладальних робіт, електромонтерів, водіїв навантажувачів.

– Ми – наймолодші на Костопільщині, – розпочав презентацію україно-шведського деревообробного підприємства ТзОВ «Українські лісопильні» начальник виробництва Руслан Гурський. – У нього було інвестовано 25 млн євро. Зараз тут працює близько 150 чоловік. У майбутньому загальну кількість працівників плануємо довести до 200. Потребуємо електромонтерів, інженерів з автоматизованих систем керування виробництвом, слюсарів, операторів автоматичних ліній у деревообробці, водіїв навантажувачів, машиністів котлів, електро- газозварювальників, заточувальників деревообробного інструменту. Пропонуємо високу заробітну плату – до 10 тис грн.

– Наше підприємство з багаторічною історією. Ми виробляємо продукти харчування із натуральної сировини без поліпшувачів смаку, консервантів та ГМО, – розповідає юрисконсульт ПАТ «Родина» Олег Нетужилов. – Це – хліб і хлібобулочні вироби, цукерки, зефір, пряники, вафлі, печиво, соки, повидло та багато іншого. Потребуємо слюсарів-ремонтників, електромеханіка, вантажників і гарантуємо заробітну плату від 6 тис грн.

Дірки у законодавстві породжують безправ’я людини праці

Про те, що ці слова директора обласного центру зайнятості Івана Ткачука потрапили прямо у ціль засвідчив шумок у залі, бо люди одразу почали їх обговорювати. А говорив Іван Федорович про речі справді революційні – про соціальну несправедливість держави до селян, які здебільшого позбавлені субсидій, соціальних допомог, а часто і пенсій.

–  У мене часто запитують чому люди, які проживають на сільській території і мають землю, не можуть скористатися послугами служби зайнятості, щоб навчитися новій професії? Адже 10-50 «соток» землі не дають селянину повної зайнятості і прибуток із цієї ділянки не може забезпечити потреби його родини. Цього не буде навіть, якщо у його володінні є земельний пай розміром 2 га. Адже на паї крупні сільгоспвиробники виплачують кошти, на які рік не проживеш. Ми маємо велику кількість незайнятого населення, що живе на сільській території, і яке хоче оволодіти новою професією, що має попит на ринку праці. Але через недосконале законодавство ми не можемо їм допомогти. Служба зайнятості не раз із цим зверталася до вищестоящих органів влади, але поки що безрезультатно. У сучасних селян залишилося тільки забрати паспорти і «закріпачити» остаточно.

Іван Ткачук звернув увагу присутніх у залі на парадокс: підприємствам не вистачає робочих рук, а люди не спішать зайняти вакантні посади. Тільки у Костопільському районі зараз є 35 тисяч людей працездатного віку, а працюють лише 9 тисяч. В області налічується 445 тисяч людей, які б могли працювати, але фактично зайнята лише половина. Решта – у Польщі, Чехії, Росії, або працюють в Україні без офіційного оформлення. На Рівненщині 75% населення отримують різні соціальні виплати! Невже не можна на рівні держави зробити так, щоб наш робітник тут, на місці отримував зарплатню на рівні європейської? Тоді, дивись, не потрібні були б соціальні допомоги, і кваліфіковані кадри залишалися б вдома, і не руйнувалися б сім’ї, і наповнювалися б місцеві бюджети.

– Мене дивує той факт, що на окремих підприємствах району середня заробітна плата досягає 15 тис грн, а у Польщі можна заробити 18 тис грн, – із гіркотою говорив директор обласного центру зайнятості. – Хіба ота різниця в оплаті праці вартує того, щоб кидати сім’ю і їхати на роботу за кордон? А не краще при допомозі Служби зайнятості оволодіти затребуваною на ринку праці професією і заробляти тут, на місці? Сьогодні на підприємствах не вистачає кваліфікованих робітників – електромонтерів, слюсарів з механоскладальних робіт, кранівників, водіїв навантажувачів, операторів на автоматичних та напівавтоматичних лініях та ін. Сьогодні 47% безробітних, які перебувають на обліку у Службі зайнятості – це люди із вищою освітою, або молодь, що закінчила навчальні заклади. Постійно проводячи профорієнтаційні заходи із випускниками середніх навчальних закладів, ми націлюємо їх на оволодіння професіями, що мають попит у роботодавця. Тож думайте, куди піти вчитися, щоб не викидати кошти на вітер! Іван Ткачук навів приклад: якість землі у Люблінському воєводстві і на Костопільщині однакова. То чому не закласти плантації полуниці чи малини і заробляти тут, на місці, як це вже робиться у Тернопільській області? Натомість ми вперто вирощуємо низьковартісну сільськогосподарську продукцію. Частина наших полів заростає сосною, а ми батрачимо по закордонах!

Нинішнього часу людина без професії немає майбутнього. Роботодавець зацікавлений у кваліфікованому працівнику із досвідом роботи. А де взяти досвід вчорашньому випускнику профліцею? Служба зайнятості вкотре подає руку допомоги: вона готова взяти молодь на стажування, підвищувати кваліфікацію та розряди і дати шанс отримати високооплачувану роботу. Бо працювати за «мінімалку» нині ніхто не буде.

А тим часом

навколо будинку культури Рівненський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості розгорнув палатки, де майстри виробничого навчання та слухачі курсів презентували низку професій. Фахівці проводили майстер-класи із лозоплетіння, розписування харчовими фарбами імбирних пряників, виготовлення ляльки-мотанки.

У затишному закапелку під керівництвом майстрів виробничого навчання РЦПТО ДСЗ розгорнула діяльність індустрія краси – слухачі курсів фахово робили манікюр учасникам заходу, укладали волосся у вигадливі зачіски, робили професійний макіяж. Слухачі курсів із кулінарної справи пекли смачні млинці і пригощали учасників заходу запашною кавою та чаєм. Трохи далі вироби декоративно-прикладного мистецтва демонстрували гощанські ковалі, а столярі хизувалися колисочками і лавочками. Очі розбігалися на усю цю красу, а серце оповивала гордість за наших і талановитих, і працьовитих людей.

Ліда ПОЛЬОВА

Вас можуть зацікавити такі матеріали