Чорнобиль – наш одвічний біль

32-у річницю катастрофи на Чорнобильській АЕС у Дубровиці відзначили покладанням квітів до пам’ятного знаку «Дзвін Чорнобиля». Вклонилися пам’яті тих, кого уже немає з нами, подякували за подвиг землякам-ліквідаторам.

Усього 178 синів і дочок Дубровицької землі стали в ряди приборкувачів уже немирного атому. Сьогодні їх лишилося в живих лише 82. Наслідки аварії зараз страшно відлунюють, б’ють в серце щоденними звістками про все нових і нових наших земляків, які опинилися в жахливих тенетах онконедуг, злягли від інфарктів та інсультів, сіли на інвалідні візки через те, що «сиплються» суглоби.

Страшно читати статистику захворювань та смерності на уражених Чорнобилем територіях. Жахливо розуміти, що 32 роки потому ми залишилися один на один із наслідками аварії: програма рекультивації та обеззараження ґрунтів припинена вже давно, онкопрограма практично не фінансується, обсяг фінансування програми «Безкоштовні ліки» для постраждалих внаслідок ядерної катастрофи з року в рік зменшується, оздоровлення в санаторіях стало доступним лише інвалідам, пільги одна за одною у нас забрали, безкоштовні профілактичні медичні огляди з метою раннього виявлення хвороб для нас мрія. Що далі?..

Такі невеселі теми обговорювали ліквідатори на обіді в кафе «Юність».

Випили по «тридцять фронтових», пом’янули своїх побратимів, поговорили про життя «після…». Хлопці – справжні побратими, такі, як афганці чи учасники АТО. Це була їхня війна. Вона обпалила їх життя жахливими ядерними променями. Але вони повні оптимізму, патріоти України, відповідальні до самозречення і безмежно добрі. Хай Господь поверне їм сторицею!

Оксана СЛОБОДЗЯН

Вас можуть зацікавити такі матеріали

Leave a Comment