Роки, віддані лісові

Іван Корінець не без гордості показує мені своє дітище – лісовий розсадник Костянтинівського лісництва ДП «Сарненський лісгосп». Він працює тут старшим майстром. І прізвище у нього лісове. Він і справді «вкоренився» в ліс. І не лише по роботі. Пустив ще й коріння лісівничої династії – син Сергій після закінчення Львівського лісотехнічного університету працює старшим майстром по відпуску лісової продукції Немовицького лісництва, невістка Анастасія – теж працівниця Сарненського держлісгоспу, зараз у відпустці по догляду за дитиною.

Івану Олександровичу є що показати, є чим пишатися. У щільному оточенні дерев розкинувся екзотичний клаптик, кусочок раю на землі – ділянки, усаджені неймовірно красивими кущами й деревцями, що демонструють широченну палітру відтінків зеленого. Кожна така діляночка ще й квітами обсаджена. Тут же – стрункі ряди теплиць, де вирощуються сіянці й плекаються живці дерев та кущів. Тут, як ніде, розумієш могутність і фантазію Творця – Всевишнього й людини.

– Люблю ліс, люблю оці кущики, деревця. Я розмовляю з ними. Люблю людей, що люблять ліс, мені легко з ними, – каже лісівник із 38-річним стажем. – Коли я сюди прийшов 6 років тому – тут стояло всього 2 теплиці, де вирощували сіянці сосни, ялини, дуба, берези. Тоді у нашого керівництва виник задум зайнятися вирощуванням декоративних рослин для ландшафтного дизайну приватних садиб, офісних територій, сільських та міських парків, територій шкіл, лікарень, дитячих садочків. І цю справу довірили мені.

Задумане вдалося. Справді, за останні кілька років Сарни та села району просто рвонули у плані окультурення своїх територій. І в цьому величезна заслуга сарненських лісівників. Їхні декоративні кущі вже давно розійшлися й за межі області. А цей розсадник виборював першість на різних конкурсах.

Іван Корінець у березні цього року зустрів своє 60-річчя. Його цінують та поважають в колективі. Цій глибоко віруючій мудрій людині було і є заради кого й чого жити. Пан Іван дбає про духовну сторону життя, співає в церковному хорі. Розмовляємо з ним, і я для себе роблю висновок, що цій людині все в житті вдалося: і будинок збудував, і сина виростили з дружиною Світланою Сергіївною, і деревами прикрасив землю. А тепер тішиться-не нарадується внученькою Емілією, красунею й розумницею. Тож хай життя ваше, Іване Олександровичу, буяє, як дерева, вирощені вами – довго й плодовито!

В пошуках нових напрямків та прибутків

Відмічу той факт, що керівництво ДП «Сарненське лісове господарство» завжди йшло в ногу з часом та на крок попереду своїх колег з інших підприємств галузі. Вирощування декоративних рослин теж стало відповіддю на потребу часу. Йшов великий підйом приватного будівництва, а поруч із цим – європейська мода на естетику садиб та територій. І вибір людини для такої справи був дуже вдалим. Іван Корінець лише з Нікітського ботанічного саду (Крим) привіз 112 екзотичних сортів рослин! Із Закарпаття привіз не менше. Акліматизувати та виростити ці кущі на Поліссі – великий труд. Ці рослини потребували не менше уваги, ніж маленькі діти.

– Ось які руки, – показує мені пан Іван руки справжнього селянина-трудівника. – Є у мене четверо жінок-працівниць, які з любов’ю доглядають плантації. Та от без чоловічих рук тут не обійтися. Я не вмію сидіти без діла. Зачахну. Щоб був результат – треба руки прикласти. І душу.

Консультант-продавець “Лісовичка” Лілія Шевня у казковому містечку рекреаційної зони Костянтинівського лісництва.

Зараз через торговий павільйон «Лісовичок» з виставковим майданчиком, що працюють поруч офісу Костянтинівського лісництва на Варшавській трасі, реалізують багатющу колекцію екзот: 9 видів туй, 4 – ялівця, 2 – тису, 6 – кипарису, 2 – спіреї. Важко й перелічити усе: гібіскуси, магнолія, дейції, форзиції та багато інших декоративних рослин. Багато з них вирощують в коробах, що дозволяє реалізувати їх майже круглий рік, окрім зими. Таких садять щороку 7,5 тис. штук. Застосовують також касетне вирощування, яке підвищує якість приживлення рослини. З початку цього року реалізовано цієї продукції на 200 тис. грн.

– Ми з директором лісгоспу Сергієм Олександровичем Белелею їздимо в Європу переймати досвід. І наш, український прогресивний теж впроваджуємо, – підключається до розмови лісничий Костянтиніського лісництва Олег Зарва. – Нещодвано побачили у магазинах Польщі нашу українську лохину. Ця лісова ягода дуже цінується споживачем за високі якості. І коштує дорого. Директор подав ідею культивувати ягоду на своїх угіддях. Цієї весни заклали 0,7 га лохини 4 сортів на колишніх лісових сінокосах. За 3 роки чекаємо плодів. Нам усе вдасться. Якщо наш Сергій Олександрович за щось береться, завжди приводить коллектив до успішних результатів.

Відмічу також, що займаючись реалізацією продукції для населення, в Сарненському лісгоспі ведуть хорошу рекламну кампанію. Для цього застосовують і газети, і радіо ФМ, і інтернет-простір, і рекламну базу Сарненського автовокзалу, де цілодобово працюють рекламні монітори. І обов’язково паралельно ведеться потужна просвітницька робота щодо протипожежної безпеки та охорони лісу від несанкціонованих рубок.

Зупиніться – помилуйтеся красою

Ліс – не лише виробничі площі, що дають країні таку необхідну продукцію, як деревина. Перш за все – це екосистема, яка забезпечує рівновагу у природі. Отож, вчити бережно ставитися до лісу – одне з приорітетних завдань сарненських лісівників. На території лісгоспу створено багато рекреаційних зон, які служать місцем відпочинку для любителів природи та зразком правильного відношення до довкілля. Ось і сьогодні я використала можливість полюбуватися такою зоною на території Костянтинівського лісництва, що розкинулася на площі 0,5 га. Облагороджена територія приваблює подорожніх, що прямують Варшавкою. Могутні дерева, екзотичні кущі, лавочки, столики, бесідки, гойдалки. Особливої привабливості та поліського колориту додають різьблені з дерева фігури тварин та птахів. Це – справжні мистецькі витвори художника-різьбляра Едуарда Андрикевича із Костянтинівки. Душа, дивлячись на всю оцю красу, відпочиває… А поруч – більш як півгектарне лісове озеро. Так само доглянуте. Воно служить і окрасою, і джерелом для поливу шкілки, і резервною водоймою наповнення для пожежних авто.

Такими шедеврами Едуарда Андрикевича прикрашена і територія лісництва. і розсадник, і рекреаційна зона поблизу офісу.

– Зараз займаємося літописом Сарненського держлісгоспу, – розповідає Сергій Белеля. – Вважаю, справа потрібна, маємо знати, хто був до нас і що зробив, адже усі ми в житті спадкоємці. Так само повинні нащадкам передати збережений та примножений ліс, повний птахів та звірів. Нещодавно до рук потрапили світлини озера поблизу будівлі Костянтинівського лісництва, на якому плавали дикі качки й лебеді. Хочемо поселити туди знову диких птахів, хай люди насолоджуються спілкуванням з природою.

Не лісом єдиним…

Вивчаючи історію підприємства, лісівники торкнулися славних і трагічних сторінок Української повстанської армії. На території Костянтинівського лісництва теж є два таких пам’ятних місця. Із Олегом Зарвою та молодим майстром лісу Анатолієм Орешком їдемо до заповідного урочища «Тріщава». Це особливе місце на карті Рівненщини. Про цілющу воду тріщавських джерел відомо ще від початку 19 століття. Сюди привозили немічних для зцілення. А в 1933 році уряд Польщі оголосив джерело святим.

Олег Зарва та Анатолій Орешко на території Костянтинівського лісництва, що є зразком естетики виробництва й ландшафтного дизайну.

Тут стояла каплиця. У радянський час її зруйнували. У 1991 році каплицю відновили. В часи ІІ світової війни неподалік був розкинутий польовий госпіталь загону УПА. З джерела підвозили цілющу воду для поранених. Одного разу група була обстріляна НКВС-никами. Загинуло 3 бійців. І їх могила, і вся територія комплексу «Тріщава» упорядковані й доглянуті лісівниками. Джерело розчистили, збудували гарний мостик, лавочки. Тут проходять різні масові заходи. Нещодавно лісівники встановили тут хрест із розп’яттям Спасителя, роботи Едуарда Андрикевича.

Прямуємо далі, до братської могили вояків УПА. Відмічаю хороший стан лісових доріг. Олег Ярославович додає: «У нас на ремонт доріг підприємство коштів не шкодує. Сергій Олександрович наголошує на тому, що дороги бережуть нашу техніку, наш час та гроші. А ще – це живі артерії між селами».

Історія лісгоспу всюди – ось білборд з надписом: «Лісовий масив імені Ярослава Зарви». Це батько мого нинішнього екскурсовода Олега Ярославовича. Я вже знаю цю трагічну історію в літописі Сарненського лісгоспу і писала про неї у нашому виданні. Тоді троє лісівників стали на заваді браконьєрам, і за це поплатилися молодими життями. От вам і ліс… Його охорона часто межує з небезпекою для здоров’я та життя.

Лісівники доглядають за братськими могилами борців за незалежність України.

Ось і могила. Мої екскурсоводи в подробицях знають події тих років. Вони допомагають сарненському священику отцю Володимиру в дослідженні краю. Допомагають і колишній зв’язковій УПА, тітоньці Опанасці, яка опікується похованнями своїх побратимів. Справу збереження пам’яті про борців за українську свободу лісівники вважають святою.

– Ліс пам’ятає, – мудро підсумовує нашу подорож Олег Зарва.

Так, ліс пам’ятає – і люди шанують. Лісівники, попри щоденні клопоти, знаходять місце й час для справ духовних.

Оксана СЛОБОДЗЯН

На фото: Іван Корінець вкладує у свою роботу душу; Такими шедеврами Едуарда Андрикевича прикрашена і територія лісництва. і розсадник, і рекреаційна зона поблизу офісу; Олег Зарва та Анатолій Орешко на території Костянтинівського лісництва, що є зразком естетики виробництва й ландшафтного дизайну; Консультант-продавець “Лісовичка” Лілія Шевня у казковому містечку рекреаційної зони Костянтинівського лісництва;

Вас можуть зацікавити такі матеріали