У дитсадку – «Поліція моралі»?

До редакції надійшов лист жительки Радивилівського району, колишньої працівниці ДНЗ «Дивосвіт», що у селі Бугаївка Радивилівського району. Історія, що сталася із нею, виходить за межі здорового глузду. Вона вочевидь ілюструє, хто начальник, а хто… людина, яка намагається захиститися по закону.

«Розкажу вам історію, яка сталася зі мною півроку тому. Я працювала вихователем у дитсадку «Дивосвіт». Мала постійне місце роботи, а три роки тому пішла у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Коли синочку виповнилось 5 місяців, я записала його в електронну чергу на місце у садочку, у якому працювала. У черзі він був сьомий, тож і я була впевнена, що моя дитина без проблем почне відвідувати дитячий заклад. Але сталося не так.

Скажу відразу, із завідувачкою садочка Ларисою Музикою стосунки у нас натягнуті. Ще перед декретом вона змушувала мене, вагітну, написати заяву на звільнення, написала на мене заяву у поліцію, мовляв, маю куплені дипломи. Але я не звільнилася. Підозрювала, що завідувачка не захоче знову прийняти мене після декрету.

У серпні минулого року я звернулась в садочок щоб дізнатися, чи мою дитину прийняли у садочок. На що завідувачка сказала, що мою дитину не приймає, бо я ще місяць маю бути в декреті. Мовляв, сиди і гляди свою дитину…

Тоді я вирішила у вересні достроково вийти на роботу, щоб моє дитя пішло разом із однолітками в садочок. І тут почалось найцікавіше. Щоб вийти достроково на роботу, (я діяла відповідно до закону). Написала за два тижні заяву про вихід на роботу і повідомила, коли виходжу, щоб вона могла розрахувати людину, яка на той час перебувала на моєму місці. Зробила я лише одну помилку – не завірила заяву в двох екземплярах.

У день виходу гарно зібралась і на 8.30 вже була на роботі… Та завідувачка мене не тільки не прийняла, а ще й не з’явилась на роботі протягом двох днів. А я зранку до вечора сиділа і чекала її. На третій день вона вийшла і сказала, що мене не приймає на роботу, а сина – в садочок.

У день мого звільнення пані Музика зібрала профком у складі трьох чоловік, четверту покликали, щоб вона лише прийшла і підписалася, а п’ятий член профкому була на занятті з дітками. Хоча я не здивуюся, якщо у протоколі є і її підпис. Про саме засідання профкому мене не попередили. Його провели тоді, коли і звільнили мене. Тому, що ці люди були присутні, коли я прийшла приступати до роботи після закінчення декрету. Про те, що це зібрання профкому, ніхто навіть не заїкнувся. Потім я зрозуміла, що мене будуть звільняти, бо подібним чином три роки тому звільняли моїх колег.

Пані Музика мені надала спочатку документи ніби для підпису для прийому на роботу, щоб я перечитувала. І, звичайно, все я підписала, а члени профкому сиділи і насміхалися з мене. А наприкінці подала мені наказ про звільнення, який я відмовилась підписувати, про що присутні там члени профкому склали акт. Наказ про звільнення мені на руки не дали, але я його прочитала. Там було написано, що я звільнена по статті за аморальний вчинок (там було лише одне речення). Сам наказ мені не віддали, навіть через тиждень, коли я писала заяву, щоб мені видали наказ про моє звільнення. Наказ принесли аж у судове засідання через два місяці після мого звільнення.

Тоді я зрозуміла, чому мені його не віддавали. Там вже було написано не одне речення, а ціла петиція, на сторінку з половиною. Як би вони могли змінили наказ, коли б він був у мене на руках?..

У наказі було написано, ніби я на святі сусіднього села знаходилася у нетверезому стані, обзивала нецензурними словами його жителів. І ще, що я побила там людину. На дні села я дійсно там була, але нікого не обзивала і, тим більше, не била.

Ці вигадники зробили скрін багатьох фоток із моєї сторінки в Інстаграм і в Фейсбук (там, де я в купальнику на озері поряд з чоловіком своїм, зі святкування Нового року, де я з бокалом вина). І сказали, що вихователь таких фото не може виставляти: це аморально. Мовляв, в Інстаграм на мене дивляться діти дошкільного віку. Цікаво, а як вихователям купатися на озері, у халаті? Задіяли депутата з сусіднього села, де я ніби-то когось обзивала, і він написав на мене скаргу в садок.

Пані Музика неодноразово обзивала мене криміналісткою, звинувачувала у підробці дипломів. Подавала в поліцію і прокуратуру, де довели, що мої дипломи не куплені, а отримані законно. Два рази доводила, що я мала право навчатися у двох навчальних закладах і працювати.

Та завсадочком все не так. Тепер втретє подана заява у поліцію. Завідувачка шукала, за щоб то можна було зачепитись, щоб мене звільнити, звинувачувала у непрофесіоналізмі. Хоча протягом трьох років ніхто з батьків не скаржився на мою роботу, а дітки мене любили. Багато батьків ще й сьогодні запитують, коли вже я вийду на роботу.

Ось така не коротка в мене вийшла розповідь. Дзвонила і на Гарячу лінію, і в управління Держпраці, всі радили подавати до суду, що я і зробила.

…І ось настав той день! Судний, як я кажу. Як довго я його чекала, просто серце вискакувало з грудей. Та, мабуть, недаремно я пережила весь цей жах, зараз пишу і просто ридаю від радості, бо таки Ми виграли суд. Це були найважчі сім місяців мого життя.

В першу чергу хочу сказати безмежне дякую моєму адвокату Віктору Яцюку. На суді він мене захищав, як батько свою дочку. Величезне дякую і голові Сестрятинської сільської ради Андрію Зваричу за підтримку та виступ в суді, а також депутатам цієї сільської ради, які підтримали мене.

Коли суддя зачитував рішення, завідувачка ДНЗ навіть не з’явилась послухати. А після суду, коли я поїхала до садочка для негайного виконання рішення про поновлення на роботі, вона просто закрилася в кабінеті, щоб мене не прийняти. Сподіваюся, що «на лікарняне» вона не піде?..».

Віта ЧЕРЕШНЬОВСЬКА

P.S.

Сьогодні цілий день я шокована від того, як саме мене «поновили». Так ось, зранку я пішла до Л.В.Музики для поновлення на роботі згідно рішення суду. Мене поновили… І одразу ж звільнили за тією ж статею, по якій суд визнав мене невинуватою. А ще у наказі дописано, що я не була присутня на роботі 10.10.17 року (коли мене Лариса Василівна звільнила вперше). Для цієї людини закони не писані, безвідповідальність і безкарність дають можливість їй робити все, що завгодно. Я рук не опускаю, ще тільки сьогодні трішки похвилююсь, а завтра знову до боротьби!..

Від редакції. Разом з листом його авторка представила копію рішення суду по своїй позовній заяві. Там, зокрема, є такі рядки: «…Стягнути з Бугаївського ДНЗ «Дивосвіт»… на користь Черешньовської Віти Євгеніївни… середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.10.2017 р. по 11.05.2018 р. в розмірі 19791. Стягнути з Бугаївського ДНЗ «Дивосвіт»… на користь Черешньовської Віти Євгеніївни… завдану внаслідок порушення її трудових прав моральну шкоду в сумі 5000 гривень».

Звісно, редакція не може втручатися в діяльність «судової влади». Але свої міркування все ж висловимо. Уявляєте, наскільки б спростилась ситуація, якби цю суму стягувалося не з дитсадка, а з конкретних осіб, які всю цю катавасію затіяли та тими, хто писав-підписував «липові» псевдоморалізаторські доноси на виховательку? Тоді б ті, хто хотів би й собі порушити трудове законодавство, тричі б подумали, перш ніж…

Володимир МАРТИНЮК

Вас можуть зацікавити такі матеріали