Пісня як доля

У неділю у селі Велюнь Дубровицького району пройшов VI обласний фестиваль-конкурс хорових колективів імені Євгена Кухарця «Пісня – доля моя».

Організували та фінансово забезпечували фестиваль: управління культури та туризму облдержадміністрації, КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості», Дубровицька райрада та райдержадміністрація, управління культури й туризму Дубровицької райдержадміністрації, Велюнська сільська рада.

Фестиваль також пройшов за фінансової підтримки благодійного фонду «Наш край» народного депутата України Василь Яніцький.

Долучилися до проведення фестивалю зі спонсорською допомогою депутат обласної ради Віталій Сухович, Дубровицький та Висоцький держлісгоспи, Дубровицька райспоживспілка, підприємець із Сельця Павло Голяка, отець Олександр, настоятель Свято-Покровського храму у Велюні, земляки-велюнці Юрій Пасько та Микола Місько, приватні підприємці, які працюють на території сільради.

Титанічний труд та всю свою щиру душу в проведення фестивалю вклала команда сільського голови Велюні Олени Наумець та працівники управління культури райдержадміністрації на чолі із Наталею Мозоль. Педагоги місцевої школи та дитячого садочка, працівники сільради, ФАПу, клубу доклали великих зусиль, аби гідно зустріти гостей. Гостинні господарі організували прийом та частування гостей фестивалю, зробили усе можливе, щоб вони відчули справжнє свято.

18 найкращих хорових колективів (а це понад 600 учасників!) своїм неперевершеним співом подарували незабутнє свято велюнцям та багаточисельним глядачам, що з’їхалися із усього району. Пісня злітала в небо, гуляла луками й лісами.

Проведення фестивалю у рідному селі народного артиста України Євгена Кухарця – дань шани й пам’яті великому митцю та землі, де він народився й зростав. Мальовнича Велюнь додала екзотичності, щедрості, теплоти й любові у цей фестиваль.

Гостем фестивалю став Черкаський народний хор, яким колись керував Євген Кухарець та підніс творчість цього колективу до найвищих вершин хорової майстерності й світового визнання.

Пісня Євгена Кухарця «Земле моя», що прозвучала у виконанні народного хору із села Зоря Рівненського району біля хати композитора – неймовірно емоційний момент фестивалю. Гадаю, душа Євгена Івановича та його мами Віри Данилівни з небесних висот дивилася на нас і раділа: доки живе пам’ять і пісня артиста – доти він серед нас.

Це найпрестижніший обласний фестиваль хорового мистецтва. Перемога на ньому – мрія усіх хорових колективів області. Нинішнім переможцем, володарем першого місця став народний аматорський хор КЗ «Радивилівський міський будинок культури» (керівник Ярослав Жолнович). Зі сльозами на очах він отримував нагороди.

Журі фестивалю було надзвичайно авторитетним. Голова – Олександр Стадник, художній керівник Волинського народного хору. члени журі: Володимир Федас, керівник Черкаського народного хору, Андрій Пастушенко, професор РДГУ, Світлана Хомяк, заступник начальника обласного управління культури й туризму.

Вітання на фестивалі прозвучало із вуст Віталія Суховича, начальника управління культури й туризму облдержадміністрації Ярослава Мельника, голови Дубровицької райдержадміністрації Миколи Петрушка, голови Рокитнівської райдержадміністрації Миколи Кушніра, голови Зарічненської райдержадміністрації Анатолія Смаглюка, отця Олександра, Олени Наумець. Помічник народного депутата Оксана Слободзян передала вітання від народного депутата Василя Яніцького.

– Черкаський народний хор щасливий вклонитися землі, яка народила митця світової величини, народного артиста України, композитора, колишнього художнього керівника та головного диригента нашого хору Євгена Кухарця, – такими словами розпочали свій виступ у Велюні артисти відомого в Україні та далеко за її межами мистецького колективу.

Яскравий спалах талантів на сцені та потужний вибух глядацьких емоцій! Фінальну пісню – Шевченкове «Реве та стогне Дніпр широкий» – разом із артистами виконували стоячи усі присутні на фестивалі.

Євген Кухарець керував цим колективом 13 років. В 1981 році колектив хору під його керівництвом став лауреатом Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. В 1986 році Євгена Кухарця нагородили орденом «Дружби народів». Його зірка погасла в 1987 році. У 42 роки він загинув в автокатастрофі, але його пісні, твори в його обробці й досі займають велике місце в репертуарі цього та інших хорових колективів України. Євген Кухарець яскраво й навічно вписав своє їм’я на мистецькому небосхилі України.

Євген виховувався без батька, якого не стало, коли йому не виповнилося й року. Маленькою дитиною він крадькома розтягував на печі баян дядька Данила. Надзвичайна жага до музики повела його по життю. Закінчив Рівненське музичне училище, а згодом Одеську консерваторію. Мама Віра Данилівна, проста колгоспниця, не мала навіть за що його відправити на навчання, проте він сказав, що вчитиметься й працюватиме. Так і було.

Земляк Євгена Кухарця Володимир Мельник пригадує:

– Як ми колись казали, Женя був із роду Никишових. Завжди був організатором усіх заході у селі. Як розтягне міхи бояна – усі збігалися на це дійство. Жаль, рано пішов він з цього світу. Я відвідав у Черкасах його могилу, де друзі звели йому величний пам’ятник. Там ніколи не в’януть квіти.

А підбив підсумок фестивалю Ярослав Мельник:

– Для села Велюнь – це мега подія. Не думаю, що нинішнє покоління пам’ятає, аби у в селі збиралося стільки людей, тим більше творчих. За короткий термін ми на Поліссі організували кілька помітних культурно-мистецьких заходів. Нинішня влада із повагою ставиться до талантів. Тому й виділяє кошти на проведення цих заходів, під час яких люди мають можливість отримати духовну насолоду, а спеціалісти – виявити нові таланти.

Пісня – душа народу, у ній – наша туга й радість, наш нескорений волелюбний дух, наше прагнення до щасливого майбутнього неньки-України. Низький уклін усім, хто несе пісню до людей!

Оксана СЕМЕНОВИЧ

Фото Андрія БАБІНЦЯ

Вас можуть зацікавити такі матеріали