У Костополі з’явився француз

Нині, коли Європа відрила перед нами свої кордони, знання іноземної мови – реальна потреба часу. І нікого тепер не здивуєш, що носії мови, за програмою приїжджають на терени України і передають свої знання нашим школярам.
От і до Костопільського НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – гімназія» минулого тижня прибув 42-річний волонтер Себастіян із Франції, який протягом двох тижнів спілкуватиметься із учнями французькою та англійською.
– Минулого року під час навчального року у березні до нас також приїжджав 23-літній волонтер Тібо із Франції, – розповідає директор навчального закладу Людмила Ярошик. – З ним було дуже легко. Юнак постійно спілкувався із школярами, розповідаючи про свою країну і її культуру, відвідував уроки французької мови, переглядав учнівські зошити, щоб з’ясувати рівень знань дітей. Він підготував для гімназистів віртуальну подорож до Франції, а ми у відповідь – подорож Україною, нашим рідним краєм. Особливо зворушив усіх нас тим, що вивчив напам’ять поему «Кавказ» і продекламував її українською мовою під час традиційних Шевченківських днів. Повертаючись додому, високо оцінив фаховий рівень викладання іноземної мови у гімназії. Тібо завоював щиру любов наших дітей і вони й досі підтримують із ним зв’язок. За програмою цьогорічного літнього шкільного табору один день діти спілкуватимуться французькою, на другий день – англійською.
Цього року на зміну Тібо прибув волонтер Себастіян, який використав власну відпустку для того, щоб побувати в Україні і зрозуміти, чим живе наш народ. Я зустріла його у класі, тісно оточеного дітьми. Вони збиралися малювати на величезному ватмані. Спілкування із французом відбувалося, звичайно, через перекладача.
– Основна мотивація – можливість подорожувати світом, побачити чим живуть люди, – відповів гість Костопільської гімназії на запитання, чому йому не сидиться вдома. – Таким чином протягом останніх чотирьох років я вже побував у вісьмох країнах світу. Зокрема у Нікарагуа, Йорданії на Магадаскарі та ін. В Україні – вперше. Чим відрізняються українські діти від інших? Може тим, що мої сьогоднішні маленькі товариші мають більший багаж знань і більш дисципліновані? Бо діти у африканських країнах, наприклад, більш зайняті тим, як заробити на шматок хліба. Але діти скрізь однакові, незважаючи на колір шкіри, чи місце проживання. Вони сприймають світ щиро, безпосередньо і великодушно. І спілкування із ними та їх вчителями триває до сьогодні – через FB, WhatsApp.
У себе на батьківщини Себастіян має фах медбрата. Має університетську освіту, крім французької вільно володіє англійською та іспанською. У перший день перебування у Костополі він оглянув місто, переконався, що тут живуть дуже гостинні люди. Він вже вивчив кілька українських слів «дякую», «привіт», «будь ласка», «до побачення» і, звичайно, освоїв слово «будьмо».

Ліда ПОЛЬОВА

Вас можуть зацікавити такі матеріали

Leave a Comment