Сергій Проказюк: «В аграрному секторі є стандарти, але не може бути однозначних рішень»

Із фінансовим директором ТОВ «Гоща-Мілк» Сергієм Проказюком ми зустрічались рівно рік тому. Тоді з’явився матеріал у «Вільному слові» «Вони з покоління молодих та успішних». Сергій Миколайович поділився своїми думками з приводу того, які він бачить перспективи розвитку сільського господарства, в тім числі й на його підприємстві. Що змінилось з того часу і чи в усьому були праві «молоді та успішні»?

– Кожен день управлінської діяльності у галузі сільського господарства дає нові знання і певний досвід. Але саме у цій галузі є стандарти, та не має догм, не може бути однозначних рішень. Можна виростити високий рекордний врожай, але не мати з нього зиску, прибутку. Скажімо, ми ще торік планували, що збільшимо у два рази площі посіву гречки. Однак перехідна кількість цієї продукції ще з позаминулого року показала, що сіяти гречку зовсім не вигідно. Тоді для чого свідомо йти на збитки?

Пан Сергій зізнається, що за цей рік довелося суттєво змінити кадровий ресурс, особливо той, що входив до керівного складу. Кільком із них не вистачає креативності, уміння реагувати на вимоги ринку, володіти новітньою інформацією і застосовувати її на своєму підприємстві.

– Ось це володіння тим, що диктує ринок продовольства, землі, науково-технічного прогресу, енергетичних ресурсів, технологічні навички і входить у сукупності в тактику ведення галузі сільського господарства. Назву такий приклад, торік ми не сіяли соняшник, не були знайомі з технологією вирощування цієї культури. Однак, як показує досвід інших сільськогосподарських компаній – не святі горшки ліплять. Враховуючи те, що ми маємо доволі потужне сушильне господарство менше ризикуємо, ніж інші, що нам не вдасться довезти насіння соняшника до необхідних товарних кондицій. Маємо також технологічні лінії з переробки соєвої олії. Тож збільшили площі посіву цієї культури. А ще встановили лінію з виготовлення соєвого шроту. Його достатньо і для продажу, і для відгодівлі бройлера. Наше господарство спеціалізується на відгодівлі птиці. Зауважу, що торік «Гоща-Мілк» утримувало одночасно 30 тисяч голів бройлера. Нині поголів’я збільшилось у два рази. Багатогалузевість дає можливість не лише завжди мати «живі, рухомі» кошти, бо скажімо, через 45 діб бройлери вже стають продукцією, яку закуповує замовник, але й володіти нині не дешевою органікою. Більше половини земель у Товаристві отримали місцеве органічне добриво. Торік я говорив про можливий початок вирощування ВРХ, у тому числі й корів. Однак для цього потрібно вкласти значні кошти, відірвавши їх від вкладання у розвиток інших галузей. На жаль, у нас фінансової допомоги від держави очікувати не слід. І мова навіть не йде про дотації на сільгосппродукцію, як це є у розвинених державах. У нас банківська система абсолютно не дає розвивати щось нове. 18,5% для кредитування – це означає заздалегідь створити для себе кабалу, тим більше для такої галузі, як сільське господарство. Де й так ризиків багато. Взяти хоча б цей незвичний кліматичний рік. А з вересня банки уже пропонують за кредитування 19,5%. Це свідчення того, що економіка у державі працює не стабільно.

Розмовляти з цією ще доволі молодою людиною, яка грамотно сипле економічними термінами, знає детально нинішню ситуацію на ринку агропрому, означає й собі чогось навчитися. Тому торкаємось як локальних проблем, так і глобальних питань. Виникає вічне: «Що робити?». В тім числі й у сільському господарстві. Хоча, якщо взяти до уваги занепад інших галузей у нашій державі, то аграрний сектор найбільш потужно просунувся на світовий ринок. Правда, це ще не конкурентна продукція, а скоріше сировина, яку європейці, приміром, просто не хочуть вирощувати у себе з різних причин. І тут Сергій Проказюк уже мислить як фінансовий директор.

– Держава має дуже потужний фінансовий резерв – землю. Земля – це товар. І кожен, хто є її власником повинен мати право розпоряджатися нею, як вважатиме за потрібне. Отже, логічно буде, коли землю можна продавати і це дасть потужний імпульс в економіку. Однак мають бути чіткі правила гри. Слід максимально мімізувати продаж землі у руки монополістів і тим більше у руки іноземців. У разі правильного рішення від інвестора зайде в економіку велика кількість грошей і буде зайняті у виробництві значна кількість людей. Уявіть собі: два наші Товариства «Гоща-Мілк» та «Рівнеагроленд» орендують 3200 гектарів землі. Ми вкладаємо у землю, у виробництво чимало коштів. Ось нещодавно побудували велику вагу, на яку витратили багато грошей. Однак ми не знаємо як довго нею будемо користуватися. Бо наш бізнес розрахований на 7-8 років, тобто на час, який передбачений в умовах оренди. Тому потрібні бізнес-проекти на 30 і більше років. Тоді жоден з орендарів не використає можливість витиснути з земельки все і піти з неї.

Гадаю аргумент представника нового бізнесового покоління більш, ніж переконливий. У нас у державі зі зміною суспільного ладу йде прихована внутрішня боротьба між підходами до економіки, соціальних питань, політики у середині держави і її зовнішнього курсу. Ось це шарахання – «вправо-вліво» розсварило суспільство. На цьому наживаються нечесні політики, борючись за свій електорат і маніпулюючи ним. Є досвід світових країн, які живуть і працюють за єдиними правилами і стандартами, свято дотримуються законів. Наш співрозмовник побував у багатьох країнах і на власні очі побачив, як можна жити заможно, працюючи чесно і відповідально. А ще відклалося у свідомості, що не від’ємною складовою життя людини є її духовна сторона.

– У цьому році я із сім’єю побував на горі Афон. Тут – уже не вперше. Незабутні враження. У світі багато є різних чудес. Ось взяти хоча б руку Марії Магдалени. Уявіть собі: ця рука й досі має температуру 36,6С. буваючи  у таких місцях усвідомлюєш, що брехню треба витісняти з нашого життя. І я бачу на своїй роботі, що людей не можна обманювати. Тоді й вони розуміють, що мають працювати чесно і сумлінно. Ми чітко виконуємо  всі умови нашої угоди з пайовиками. Тому не дивно, що протягом року нам довірили паї нові власники землі у Корецькому та Гощанському районах. Загалом ми добавили до земляного балансу ще 220 гектарів. На жаль, у нашій державі стільки неправди, несправедливості. 27 років політики не завжди виконували обіцяне. Я сподіваюсь, що народ нарешті збагне – дорогу треба давати новим особистостям, які пропонують реальні виходи із ситуації. А ті, хто хоч раз обманув, знову це зробить.

 

Розмовляв Андрій БАБІНЕЦЬ

 

Вас можуть зацікавити такі матеріали