Письменницький «Оскар» України і його лауреати

Найперше, розповім про Міжнародний літературний конкурс романів, п’єс, кіносценаріїв і пісенної лірики «Коронація слова -2018», бо ще під враженням від події нагородження переможців. Чомусь у нас дуже мало уваги засоби масової інформації приділяють такій значній події, а це справжній письменницький «Оскар» України. Ось політики інших держав знайшли час і завітали. Так, на нагородженні були присутні посли Греції, Словаччини й Австрії, а ось наших не було. Хоча ні, Олександр Мороз був, але він номінувався на «Золотого письменника України». Це коли наклад власних творів складає понад 100 тисяч примірників!

Але не будемо на цьому акцентувати увагу, а поговоримо, власне, про сам конкурс. Започаткували його в 2000 році подружжя Логушів, меценатів і палких патріотів України. Ідея була така – відродити сучасну українську літературу. Будь-хто: знаний письменник, маститий академік чи простий початківець пише рукопис роману, п’єси, кіносценарію чи пісенної лірики й подає на цей конкурс. Це – можливість отримати премію, знайти дорогу до видавця, до популярності, на великий екран. Отже, цей конкурс існує 18 років і з кожним роком набуває все більшої популярності. Твори приймаються анонімно, і зовсім невідомі автори стають мегапопулярними саме завдяки «Коронації слова». Це – найдемократичніший і найпрестижніший літературний конкурс України. Саме завдяки йому біля 700 романів отримали путівку в життя, кілька з них екранізовано.

Цьогорічне нагородження переможців відбулося в колонному залі КМДА, де, як ви й здогадалися, був присутній і я, автор. Із майже 7000 присланих рукописів романів, короткої прози, кіносценаріїв і пісенної лірики, професійне журі відібрало найкращі. Так сталося, що для мене це вже третє нагородження. У 2015 році, я отримав диплом «Вибір видавця» за роман «Тріанські рішкунці» (виданий накладом 5000 екз.), в 2016 – премію за найкращий прозовий твір для дітей молодшого шкільного віку (роман-казка «Медова казка», видана 5000 екз.) та диплом і спеціальну премію від дитячого журі конкурсу.

Та ось цьогоріч – третю премію й диплом за роман «Бурштин». Це для мене дуже висока й почесна нагорода. Уявіть, якою була моя радість, коли мене, простого хлопця з села, відзначають на такій поважній сцені. Й саме під час церемонії нагородження зателефонував директор одного з провідних видавництв й запропонувала співпрацю. Так, що скоро в книгарнях очікуйте на захоплюючий роман «Бурштин». За назвою, ви, певне, здогадалися, що події твору відбуваються в наших поліських районах.

І, власне, зараз переходжу до самого твору. Коли мене раніше запитували, що надихнуло стати письменником, написати роман, це трохи дратувало. Ну невже в журналістів немає інших запитань, одні й ті ж, зачовгані? Тоді я придумав «відмазку»: мене надихнуло те, що це найлегша робота, сидиш собі, каву попиваєш і пишеш. До речі, рекомендую всім писати, талановиті обов’язково допишуться до… до книжки.

Про бурштин і його старателів хотів написати давно. Ідея визріла десь років три тому, коли відвідував родичів поблизу Сарного. Побачив ту руйнівну людську стихію, яка нищить Поліську землю. Наслухався, наговорився, зробив помітки й закинув у довгий ящик. А минулого року, видно, прийшов його час, дістав й написав роман-легенду «Бурштин». Писав швидко в режимі дедлайну, щоб встигнути до конкурсу. Бачите, й тут конкурс зіграв свою добру справу – якби не стиснуті терміни подання, то й досі рукопис припадав би курявою, а я б лінувався його дописувати.

Про що конкретно роман «Бурштин»? Про життя, але життя яке крутиться навколо бурштину. Це фактично дві книги в одній, середньовічна легенда й сучасна дійсність, що тісно переплелися в сюжеті. Роман переповнений еротикою, містикою, є палке кохання, зрада й захоплюючий екшен. Запевняю, читаючі нудьгувати не будуть. У моєму романі немає чітко виражених протагоністів і антагоністів, точніше вони є, але це живі люди, а не монументи. В кожного свої слабкості, навіть найгірший із героїв, певне, потрапивши в інші обставини, був би пай-хлопчиком. Тут в кожного своя правда і я намагався показати читачеві, що навіть наймерзенніші вчинки мають виправдання в очах найгірших поганців. Та й «світлий» герой має свої темні закутки в душі й скелета в своїй потаємній шафі, бо всі ми не ідеальні. Читач подивиться на світ через призму світогляду майже всіх героїв роману. Я так хотів, так намагався написати, а що вийшло, судити вам.

Мені дуже імпонують слова одного з менеджерів видавництва, яке взялося друкувати роман: «Такого роману, на дану тематику, українська література чекала давно». Отже, шановне товариство, давайте й ми дочекаємося в книгарнях роману-легенди «Бурштин»!

Василь ТИБЕЛЬ, письменник

Вас можуть зацікавити такі матеріали