Праця лісівників – на віки

І це справді так. Адже ліси, посаджені сьогодні руками лісівників, радуватимуть і прийдешні покоління через століття. А ті, хто береже ліс і доглядає за ним, у всі часи користувалися повагою серед людей. От і напередодні Дня працівника лісового господарства ми вирішили поспілкуватися з колективом одного з найпотужніших лісових господарств Рівненщини – ДП «Костопільське лісове господарство».

– Лісгосп часто фігурує в ЗМІ, адже багато його працівників славні своєю плідною працею, сумлінним виконанням службових обов’язків, підприємство робить вагомий внесок у соціально-економічний розвиток району, області та й держави в цілому. Тут ефективне використання природних ресурсів та відтворення лісового багатства, висока професійна майстерність – на першому місці. Костопільський лісгосп будує деревообробний цех, реалізовує власну продукцію та сплачує податки, – розповідає директор ДП «Костопільське лісове господарство» Олександр Мелещук. – Господарська діяльність лісгоспу спрямована на вирощування високопродуктивних насаджень, охорону та захист лісу, раціональне використання природних ресурсів. Лісові землі на території лісгоспу використовуються ефективно. Найбільшу площу займають хвойні ліси, решту – листяні породи дерев. Велику увагу лісівники району приділяють поновленню лісових масивів після заготівлі та усім нині відомого екологічного лиха – всиханню соснового лісу. Та, треба сказати, що працівники підприємства вміють швидко пристосовуватися до умов сьогодення – економічних, екологічних, суспільних проблем, й продовжують далі високопрофесійно виконувати свої обов’язки. Тому напередодні нашого професійного свята – Дня працівника лісу – хочу привітати своїх колег та побажати їм всіляких гараздів та професійного росту, аби вони завжди залишалися обличчям нашої галузі.

Ліс заготовляють і ліс садять

– Нині, – розповідає провідний інженер лісових культур лісгоспу Ольга Блонська, костопільські лісівники почали все частіше практикувати висаджування змішаних лісів. Однак підтримувати чисельність сосни теж необхідно. Саме тому на базі підприємства лісгоспу є свої власні розсадники, які повністю задовільняють потребу у садивному матеріалі. Зокрема найкращі з них – в найбільшому його підрозділі Моквинському лісництві. За словами інженера, ці розсадники можна вважати зразковими і сюди приїжджають переймати досвід колеги з інших районів області, та й навіть регіонів.

Лісничий Моквинського лісництва Іван Мацерук – молодий спеціаліст, очолює свій підрозділ лише пів року. До того працював старшим майстром лісу. Зізнається, що праця на нинішній посаді набагато складніша. Тут більше відповідальності, не лише за свою ділянку роботи, а й за колектив із 17 чоловік. Він запевняє, що якби не сумлінність і професіоналізм колег, то, вочевидь, було б важко продовжити і примножити здобутки попередників. Роботи ж бо багато – попередження лісових пожеж, боротьба з самовільними вирубками, заготівля і відновлення лісу. І примітно, що з працею на такій величезній площі у понад сім тисяч гектарів чудово справляється така невелика кількість людей.

Нині ж, не без гордості, Іван Миколайович демонструє нам один із розсадників із сіянцями сосни звичайної. Розсадники, розповідає керівник лісництва, у них зазвичай розташовують на зрубах. Усього їх є аж 36 соток. Висівають, каже, сосну, модрину та ялину. Цього цілком вистачає для того, аби відновлювати лісові масиви. Цьогоріч Моквинське лісництво висадило  63 гектари молодого лісу.

Подорож до «Музею лісу»

…Смачні дари лісу та оригінальні сувеніри, різноманітний садивний матеріал для ландшафтного дизайну, а на додачу – ще й чашка запашного смачнючого чаю із лісових лікарських трав від господинь магазину «Лісовичок»… Так зустрічає нині подорожніх та гостей «Музей лісу» неподалік Костополя, місце, повз яке може байдуже проїхати хіба лиш геть заклопотана людина. Ось ми й на підпорядкованій території Костопільського лісництва. Очолює його лісівник із майже 45-річним стажем Володимир Максимчук (на фото вгорі). Каже Володимир Валентинович, що відтоді, як він почав працювати в лісі, багато чого в лісівничій галузі змінилося. Вона щодень розвивається. Лісове господарство України, переконаний, – завжди було і залишається пріоритетною складовою народногосподарського комплексу держави, основою економічної стабільності, запорукою екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища. Лісівники стали активно працювати з громадскістю. Але що було і є незмінним, то це те, що праця лісівників зажди в пошані.

Кипить робота з озеленення території Моквинського лісництва

– Створений Музей лісу кілька років тому як еколого-просвітницький проект, що має на меті пропаганду лісівника-українця та збереження флори і фауни нашої землі, – демонструє нам приваби цієї затишної місцини лісничий Костопільського лісництва Володимир Максимчук. – Після того, як ми впорядкували належним чином частину зелених масивів Костопільського лісництва, створили парковий комплекс і власне Музей лісу із тематичними виставковими залами, відбою від туристів у нас нема. Люди можуть відпочити з дороги і зупинитися в спеціально облаштованому для цього місці. Раніше ж автомобілісти зупинялися обабіч дороги. І після них нерідко можна було побачити купи сміття. Боролися з цим, боролися… Та результату було мало. Страждав ліс. Люди не хочуть розуміти, скільки праці щодень докладається лісівниками для охорони і відновлення лісу. Тепер ми маємо «Музей лісу», паркову зону, тож подорожуючі тепер можуть відпочивати по-європейськи, ми поволі «окультурюємо» їх, – посміхається лісничий.– Без сумніву, – додає, – «Музей лісу» – це гордість не лише Костопільського лісгоспу, а й району, це перлина Полісся. Адже сюди приїжджає стільки екскурсій, відбуваються навіть виїзні весільні церемонії. І так має бути, адже ліс – це справді народне багатство.

Із цих сіянців колись буде ліс. Інженер лісових культур Ольга Блонська, лісничий Моквинського лісництва Іван Мацерук та помічник лісничого Олександр Кльоп проводять інвентаризацію лісових культур

Пішохідні доріжки, якими помережана довколишня територія, поміж гінких сосен приводять то до оригінальних, вирізьблених з дерева, бесідок, дитячого майданчика, літньої тераси, то до літнього навчального класу та екологічної стежки. Чіпляється погляд за дивовижні дерев’яні скульптури звірів та казкових героїв, за оберемки чорнобривців, що ними лісівники простилають гостям вхід до приміщення музею лісу… А ось окраса паркового комплексу – дерев’яна капличка, яка теж не залишає байдужим нікого, хто сюди приїздить. Та найцікавіше, безперечно, за порогом головного приміщення музею лісу. Багато можна почерпнути в історичній залі та залі розвитку сучасного лісового господарства. У залі ж природно-заповідного фонду можна побачити опудала птахів і тварин, котрі мешкають на території Рівненського Полісся.

– Відколи музей відчинив свої двері, тут побувало багато іноземних гостей, – каже Володимир Максимчук. – І після ознайомлення з нашою роботою вони кардинально змінюють свою думку і про лісівників, і про українців загалом. Нам, лісівникам, болить душа за Україну. Наші люди гідні кращого життя, і ми своєю працею показуємо, що таки можна досягнути успіху, просто не має бути місця байдужості.

Оксана БІЛЕЦЬКА

Вас можуть зацікавити такі матеріали