Понад 100 видів винограду вирощує на власному подвір’ї Анатолій Гарвар

У день святкування міста Корця було чимало різних яток з продажу їстівних смаколиків. Та відразу виділявся лоток з масивними та наче намальованими гронами винограду сімейства Гарварів. Анатолій Васильович та його дружина Галина Федорівна пропонували спробувати такий смачний на вигляд виноград. Він і справді був смачним, бо любителі цього плоду купували хоча б одне гроно. А деякі з гілок важили близько 2 кілограмів.

– А найбільше гроно яке виростили? – зачіпаю розмовою господаря.

– Десь більше 5 кілограмів було, – відповідає з гордістю виноградар. Дізнавшись, хто я, запропонував. – Хочете подивитись, як росте у мене виноград? Живу тут неподалік.

Звичайно, я не проти подивитися врожайну плантацію. А мій співбесідник уже по дорозі розповідає про улюблену справу:

– За фахом я будівельник. А зайнятися виноградарством у мене, напевно, в крові від діда Ігната. Сам я родом з Вінниччини. Там пройшло моє дитинство. Дід з бабусею мали дев’ятеро дітей. І, як це часто буває, одне з них внуків балує, а друге – ставиться суворо. Але ця суворість діда й була доброю наукою.

Заходимо у двір Гарварів. Подвір’я все засаджене виноградом, а ще персиками, де плоди завбільшки, як 200-грамові склянки. Двір знаходиться у видолинці. Тож географічно захищений від вітрів та холоду. З подвір’я видно золоті бані Корецького жіночого монастиря. І ось на цьому благодатному місці Анатолій Гарвар вирощує, за його словами, 103 сорти винограду. Господар розповідає мені про своє дітище. На горбку ростуть морозостійкі сорти. А он у тому куточку – сорти, які використовуються для шампанських вин.

– А розпочав з одного саджанця, який мені подарували в Обарові, де я працював на будівельних роботах. Тоді й захопився виноградарством. Два роки самотужки вивчав цю справу, читав багато літератури про особливості садіння та вирощування, збирання, зберігання, застосування цієї ягоди. Багато навчився від пана Коваля з Колоденки. Оце з дружиною навіть спробували робити вино. Получилось. Правда, було його не багато, то й пригостили родичів та друзів. Зате є чим поласувати. Маємо 4 внуків, то вони вже тут розкошують, як хочуть, коли приходять.

– То які особливості вирощування винограду?

– Їх багато. Виноград не любить бур’янів біля себе. Тож треба ретельно їх висапувати. Йому необхідна певна кількість чистої води. Он бачите бочку, з ринви в неї поповнюється дощівка. З загальної мережі воду не варто брати, бо вона хлорована.

– Бачу вся лоза у вас прив’язана до арматурних прутів, які приварені до стовпчиків і мають висоту не більше 2 метрів 20 сантиметрів. Чи не так?

– Так. Це для того, аби легко було діставати плоди. А самі деревця мають відповідну опору.

– Іноді окремі виноградарі пускають довгу лозу на різні споруди, створюючи холодок для відпочинку, – продую з’ясувати ще один спосіб вирощування.

– Якщо виноград морозостійкий, то так можна робити. Виноград не лише смачна ягода,але й можна ним прикрашати алеї, альтанки, інші місця для відпочинку.

Знову йдемо з господарем по його плантації. Анатолій Васильович називає сорти: «буфало», «атос», «надія», «сенатор», «румба», «славута», грона якого можуть вродити й до 7 кг одне. Дивуюся знанням і пам’яті Гарвара і про це йому кажу. Він лише посміхається:

– Все приходить з практикою. Головне з любов’ю ставитися до своєї справи.

– А коли варто садити виноград: осінню чи весною?

– Осінню менше роботи. Але весною приживається краще. Клімат дещо змінився  нас. Тож виноград, як і персики чи абрикоси уже й на заході України частіше культивуються. Головне не лінувався і доглядати посаджене. А досвід приходить з практикою.

Вас можуть зацікавити такі матеріали