Баба Ганя

Ця історія сталася на сусідній Хмельниччині. Жила собі одна бабуся. Коли пішов у кращі світи її дідусь, засумувала вона, нікому стало возити її на дачу. Та й взагалі тужливо їй стало, навіть поговорити ні з ким. Подарували їй родичі мобілку, а п’ятирічна онучка Христинка візьми та й скажи:
– Ну ось, бабуню, тепер зможете з людьми спілкуватися. Бажати їм чого-небудь.
– Так це ж грошиська які потрібно мати! – вжахнулася бабця Ганя.
– Ну, перші 10 секунд безкоштовні.
І тут у баби Гані визрів план. Вона завела собі зошит куди записала усіх знайомих і родичів. Розпланувала чітко за часом кому і коли треба телефонувати. Розмова була приблизно такою:

– Здрастуйте, це баба Ганя. З святою недількою, будьте крепкі! Не забудьте узяти парасольку. Дощ обіцяли!
– Спасибі, бабцю Ганю!

Рівно 10 секунд. Зазвичай вона поздоровляла з якимось святом і давала добру пораду. Поради були настільки приємними і милими, що про неї на місцевому телебаченні зробили сюжет. Після цього мобільний оператор, послугами якого вона користувалася, дав їй номери телефонів своїх абонентів з того містечка.

Через три місяці в місті усі знали бабу Ганю. Вважалося, якщо вона зателефонувала випадковій людині, то день у неї буде щасливим. У черзі на пошті чи у крамниці запросто можна було почути:
– Спасибі, бабо Ганю! Ви теж не забудьте пообідати. Здоров’я!
Я сама чула від знайомих, але ніколи не вірила, поки одного разу на мій телефон не зателефонували з невідомого номера:
– Добридень, це баба Ганя. З Покровою вас! Посміхніться сонцю! 
– Спасибі, бабуню! Ви зробили мій день!
Це було так просто і так гарно. Я згадала свою бабусю. Подивилася на сонце і посміхнулася.

Олександра СОЛОВАНЮК

Вас можуть зацікавити такі матеріали