Щаслива процвітаюча Україна Як зробити це реальністю

Нещодавно в телефонній розмові один журналіст і давній мій товариш – Михайло, попросив написати статтю для газети.

Але про що написати?

Про війну на сході України, яка триває більше 5-и років? Про 27 років незалежності, які породили приказку, що суть української незалежності полягає в тому, що від українського народу нічого не залежить? Про наше світове «лідерство» в корупції? Про «успіхи» в економіці, які призвели до ВВП в 4 рази меншого, ніж у Польщі, а станом на 1991 р. ми випереджали Польщу удвічі?

Від цих тем стає не лише прикро, а і боляче. То для чого поширювати цей біль, тим більше, що кожен українець, який ще залишився жити на рідній українській землі і так про них все знає, бо живе у цьому всьому…

А чи не краще порозмовляти про майбутнє: чи є воно у нас? І якщо є – то яке?

Майбутнє – це тема або для політиків, або для фантастів. Я ж не належу ні до тих, ні до інших.

Ми вже знаємо, що перед виборами нам знову все пообіцяють, і знаємо, що після виборів знову нічого не дадуть. Обман став звичкою і ми до нього навіть звикли. Та й в українську політику йдуть переважно не для того, щоб щось давати, а навпаки, щоб брати і звісно собі.

Політика і влада стали синонімами. Але ж суть державної служби закладена в самому слові – служба. Тобто служити народу, дбати про нього. Але це не про сьогодні, а про наше майбутнє.

І я особисто знаю, що воно в Україні – є, і не просто є, а є хороше. І в цьому майбутньому в державній службі будуть не працювати на себе, а служити народу України – кращі його представники.

Як я уже говорив, я не політик і не фантаст, але спробую описати майбутнє України в найближчі роки і десятиліття, тим більше, що 10 останніх років я тільки цим і займаюсь і називаю це – Українська Національна Ідея.

Спочатку проаналізуємо, чи є у нас, як у держави і народу майбутнє? Як я уже сказав – є.

Докази:

1. Наше коріння. Воно глибоке і здорове. Йому тисячі років і тягнеться воно від Трипільської цивілізації, до Аріїв і до славетної і могутньої Київської русі. І незважаючи на століття неволі, коли рубалося саме тіло українського народу – наше коріння залишилося непохитним. А в природі, в тому числі і людській все однаково. Із здорового коріння виростає здорове дерево і плоди воно дає хороші. Це – Закони Творця, Закони Природи, а проти них не «попреш». Ось чому всі загарбники, «рубаючи» нас під корінь і корінь хотіли знищити – але не вийшло і не вийде. Бо цей корінь – це наш генетичний код, традиції, культура, мова, історія – і цього у нас ніхто не відбере. Бо це Богом дається народам світу, як народна доля, і те, що дане Богом – людині не під силу забрати.

Так, наше українське дерево сьогодні хворіє, на його кроні рясніють кущі-паразити – омела – це так «розквітла» корупція в Україні, що виходимо в світові лідери. Але прийде час і вся ця «болячка» – паразит – струситься з народного тіла.

2. Сила духу. Дякувати Богу і вона у нас є. Цьому підтвердження Небесна сотня, Революція Гідності, Донецький аеропорт і всі події на східному фронті, а наша параолімпійська команда зайняла у 2014 р. 2 місце у світі за загальною кількістю медалей. Що це, як не підтвердження незламності нашого Українського Духу. І це також у нас від Бога і від пращурів.

3. Інтелект. А він в українців є. Ми за середнім рівнем IQ займаємо друге місце у світі (див. фільм «Планета мавп. Куди зникають розумні діти»).

4. Ресурси: чорноземи, прісна вода, клімат, природні копалини – все це є і ніхто і ніщо в нас цього не відбере. У нас багата і благодатна Земля, а те, що  ми живемо бідно, то на те є своє пояснення. Вся причина в поганій, неефективній системі управління від сільської ради, до столиці. Доказом є  той факт, що за межами України, українці об’єднані в діаспори, швидко адаптуються і успішно облаштовують своє життя у більш сприятливих, ніж в Україні умовах. Значить справа не у нас. Якраз з нами все нормально. Український народ – здоровий, у нас влада, як система управління хвора. А значить її потрібно лікувати, тобто переналаштовувати як управлінську систему із неефективної в ефективну. І в майбутній моделі влади місце буде не бездарним, тугодумам-корупціонерам, а талановитим і мислячим, і за свою службу вони будуть отримувати не фіксовані жебрацькі зарплати, а достойний заробіток, який буде «прив’язаний» не до процесу державної служби, а до кінцевих результатів діяльності і показників індексу щастя людей в даному регіоні у 4 сферах життя людини: духовно-інтелектуальному, фізичному, соціальному і матеріальному. І на державну службу будуть в майбутній Україні не вибирати або призначати, а згідно конкурсу і потім із кожним буде підписуватися суспільний контракт.

Лист має продовження у такому ж дусі. Ми в редакції вирішили зустрітися з його автором. Свого часу Анатолій Петрович Жуковський – автор цього листа, працював навіть в облдержадміністрації першим заступником голови ОДА, коли очільником її був Віктор Матчук. Нині він успішний бізнесмен у сфері торгівлі, пожежного страхування і навіть один з його підрозділів вирощує равлики. Пан Анатолій батько 7-ох дітей: Ірини, Марини, Андрія, Зоряни, Ангеліни, Юлії, Віталія. Дружина Тетяна є вірною помічницею в усіх справах. Головною метою свого життя Анатолій Петрович вважає служіння Господу Богу і розробці та втілення Української національної ідеї. 14 жовтня 2016 року А. П. Жуковський з командою однодумців заснував Інститут української національної ідеї, який і очолив. Цей Інститут має свій офіс у Рівному. На чільному місці відразу при вході портрет Кобзаря, а далі благословення родини Жуковських папою Іоанном Павлом ІІ. У цьому офісі проводяться різноманітних заходи, семінари основною темою яких є Українська національна ідея. У чому ж вона полягає? Про це мова з керівником Інституту національної ідеї Анатолієм Жуковським.

– Всі розвинуті країни мають свою національну ідею і вони пройшли шлях, аби її втілити у життя, використовували свої особливості. Деякі невеликі, зокрема, Прибалтійські країни скопіювали основні ідеї розвинених держав і сьогодні знаходяться серед успішних націй. На жаль, ми проґавили свій шанс, коли до влади прийшли демократичні сили, яких тоді очолив Віктор Ющенко.

– То чому б нам так само не зробити, адже є розроблені стандарти в економічній та соціальній сферах?

– Чого не слід робити нам, то це когось копіювати. Є таке поняття, як ментальність. Нам потрібно взяти лише механізми загальних об’єктивних тенденцій розвиту суспільства. Щодо наших національних рис, то по-перше, українці дуже волелюбні. Вони це довели протягом багатьох століть, а особливо у ХХІ, коли провели дві революції і нині змушені боронити свою землю від ворога за цілісність держави. По-друге, українці по-особливому піклуються про своїх дітей. Третє, в них своєрідний інститут сім’ї. Продовження роду для українців важливіше, ніж власне життя. І, четверте, ставлення до землі. Про землю особлива мова. У нас великий відсоток чорноземів. Називаються різні відсотки у загальній системі родючості ґрунтів. Маючи на земній кулі понад 7 мільярдів населення, нині близько мільярда людей голодують. Дай нам правіжній науково-технічний прогрес у сільське господарство і ми кілька сотень мільйонів людей могли б прогодувати, зміцнивши суттєво свою економіку. У 1991 році Україну порівнювали з такими державами як Італія, Франція, Німеччина. Наш потенціал за територією та населенням є схожим. Звучали оптимістичні прогнози, що ми заживемо ще краще, ніж при Союзі. Але ми опинились за рівнем життя набагато нижче, ніж воно у нас було. І нині світові лідери уже нас вважають державою третього рівня. Ставши на рейки самостійності, ми зламали економічну систему, яка називалась соціалізмом на капіталістичну систему виробничих стосунків. Те, що називали соціалізмом, я би не називав, бо він в основну тримався не на капіталі, а на можливостях природних ресурсів, тобто родовищ. Ми змінили базис, будуючи капіталізм, але залишилась надбудова – командно-адміністративна система. Невідповідність між базисом і надбудовою призвели до системи державного управління на низькому рівні.

– Давайте продовжимо тему землі. Наше суспільство розділилось на дві сторони: одні вважають, що землю треба зробити товаром, а інші – ні. Ваша думка з цього приводу.

– Один раз ми вже обпеклися, коли роздали людям ваучери. Практично кожна частка в економіці держави тоді становила від 5 до 10 тисяч доларів. Хто захопив все майно? Олігархічна влада. Це саме буде й із землею. Навіть якщо й будуть якісь обмеження при продажі землі, то все одно знайдуться способи, я їх обійти. Земля нам дана від Бога, тому її продавати не можна. Якщо її продати, то що залишиться українському народові? Буде, як у відомому творі: «Чия земля? Калитчина!». Земля – основний козир українського народу, основна валюта. У світі дуже багато випущено доларових банкнот. В один момент вони можуть стати фантиками.

– А як подолати командно-адміністративну систему?

– Всі кращі кадри працюють у бізнесі. В органах державного управління майже немає конкуренції, низький рівень управлінської культури, низька зарплата. А звідси й високий рівень корупції, бо немає правомірної мотивації. Наш Інститут пропонує практичний вихід із ситуації. Нині держслужбовці отримують зарплату не за результати своєї роботи. Суть ідеї полягає у тому, що службовців навчають певного базового рівня підготовки. І вони працюють на соціально-економічні показники. Якщо ці показники істотно поліпшились, то окремою постановою Кабміну створюється система матеріального стимулювання.

– Команда вашого Інституту розробила Українську національну ідею. В чому її суть?

– Українська ідея має свою філософію, стратегію, логіку, політику. Філософська складова полягає у переорієнтації свідомості людей з системи боротьби на систему єдності. Це забезпечить перевагу морально-духовного в розвитку людських відносин над матеріальними, домінування суспільних інтересів над особистими. Таким чином ми досягнемо VI рівня розвитку суспільства. Щось схоже уже є у Скандинавських державах, де багачі свідомо платять більший відсоток податків, ніж середній клас. Я вже говорив про можливості нашого агропрому. Крім цього, свого часу Україна була в лідерах з літакобудування. Якщо реанімувати цю галузь, осколки кадрів ще є, то Україна матиме чималий капітал. Далі – розвиток ІТ-технологій. І ще одне – стимулювання саме виробництва і запровадження дешевшої, ніж нині енергосистеми. Власне, як розвивати економіку держави є чимало наукових праць та їх практичного застосування.

– Що потрібно для того, аби стати слухачем вашого Інституту?

– Лише бажання і ваші ідеї.

– 7 січня вам виповнилось 60 років. Це вік зрілої людини. Чи вважаєте ви, що вже багато досягли у своєму житті?

– Удосконалення духовності та знань є безмежними. Тому вважаю, що досягнень буде ще більше. І ці досягнення я пов’язую з розвитком нашого суспільства, з реальними кроками поліпшення життя в Україні.

– Щиро вітаємо вас із ювілеєм. Бажаємо, щоб знання Інституту української національної ідеї, який ви очолюєте, стали надбанням всієї нації.

Розмовляв Андрій БАБІНЕЦЬ

Вас можуть зацікавити такі матеріали