З’їсти оселедця у Норвегії

Що рухає нами, коли ми реалізовуємо своє бажання відвідати ту чи іншу країну. З цим запитанням звертаюсь до Олени Кирилович, яка має в своєму списку подорожей аж 25 держав. Олена Феліксівна викладач факультету європейської освіти МЕГУ ім. ак. Демянчука. Тож перше запитання таке:

– Чи пов’язані ці поїздки насамперед з вашою роботою?

– Ні, – розпочинає розповідь пані Олена, – з роботою пов’язана лише Польща. Всі решта держави, в яких я побувала, мене захопили після того, як щось дізналась про них. Адже кожна з них – новий незвіданий світ, який манить до себе. В мене раптом виникає шалене бажання: «Хочу станцювати вальс на площі у Відні» або ж з’їсти справжнього, жирного, смачного оселедця в Норвегії.

– І що, вдалося це зробити?

– Звичайно, вдалося. Я була в Австрії, у кількох містах, в тім числі і у Відні де й поринула у вихорі вальсу. Австрія дивовижна, багата, красива країна. Якби мені треба було жити не в Україні, то я б хотіла мешкати в Італії або Польщі.

– Італія для вас найцікавіша держава?

– Ні, найбільше захоплююся Норвегією після її відвідин. Я б дуже хотіла побачити Язик Троля. Та, на жаль, не вдалося. Проте я пройшла чималий шлях по цій країні. В ній мало сонця. Тому в серпні ми одягались – по-осінньому. Та все це не завадило насолоджуватись принадами природи, побуту, талантом місцевих людей. Уявіть собі кожен будинок розмальований якнайрізноманітнішими барвами. Кожен норвежець старається на своєму обійсті зробити щось оригінальне власноруч. Це – чи різьба чи ліпнина, чи якийсь дизайнерський квітник. Норвежці народ гордий, мужній, фізично міцний і красивий. Чоловіки справжні вікінги – високі атлетичні чоловіки, не даремно мають прекрасні результати у спорті, особливо у зимових видах

– А чи подорожуєте Україною?

– Так, я люблю паломництво. Скажімо, була у паломництві, від Хмельницького до Бедичева. Так зване «Подільське паломництво». В Іспанії, приміром, є паломництво дорогою св. Якова. І без фізичної підготовки, особливо літом, не подолаєш просто так. Тому я планую це зробити якоїсь осені

– Кожна країна має свою особливу кухню. Що і де вам сподобалось?

– В Норвегії, я звісно таки спробувала оселедця. Загалом там багато їдять морепродуктів. Може й тому фізично здорові та мають тривале життя. В Італії незрівнянне морозиво, у Польщі – випічка, в Іспанії – вироби з фруктів. Пробуючи їжу в кожних куточках землі, маєш особливі відчуття

– А тепер нескромне запитання – звідки ці кошти на всі поїздки? На зарплату викладача не особливо помандруєш.

– Подорожую я змалку, коли ще була у скаутській організації. Відтоді появилось чимало друзів, які люблять мандрувати. Я, як і вони, пристосовуються до ситуації. Стежу за Інтернетом де є бюджетні пропозиції, не особливо дорогі. Якщо їхати групою, то це завжди дешевше. Тепер їздити легше Головне поставити собі мету і готовитись до мандрівки. Цей процес ще незвіданого підсвідомо уже захоплює

– І яка наступна мета ?

– Сфотографуватись біля пам’ятника Андерсона в Копенгагені. А читачам «Вільного слова» пропоную кілька знімків з місць, де вже ступала моя нога

– Щиро дякую і бажаю відзначити ще не один ювілей за кількістю подорожей

– Буду старатись (посміхається)

Андрій БАБІНЕЦЬ

Вас можуть зацікавити такі матеріали