Гідно і гарно

Я знаю Ганну Василівну Сербіну кілька десятків років. Вона народилася у сім’ї селян 13 лютого 1929 року у селі Бокійма тодішнього Дубнівського повіту на території Західної України, окупованої Польщею. Батьки її — Василь Петрович Пуца, підпільник, за революційну діяльність на початку 1938 року був заарештований польською дефензивою і засуджений на 8 років.

Після приєднання Західної України до Радянської України батьки працювали у колгоспі села Бокійма. Коли почалася війна з Німеччиною, евакуювалися на схід, у Казахстан. Там вся сім’я з 1942 по 1944 роки працювала на заводах та в артілях. Ганна Василівна часто згадує ті важкі холодні й голодні часи. Згадуючи, розповідає дітям і онукам, як у сорокаградусний мороз у Федорівській артілі разом зі своїми сестрами худорлявими дитячими руками валяли валянки для бійців фронту. Робота ця була дуже важка, оскільки весь час треба було працювати з гарячою водою і парою, а руки після валяння були як мочалка. В кінці дня, виснажені, падали з ніг.

Згодом прийшла радісна звістка – звільнили Рівне, Здолбунів та інші містечка нашого краю. Сім’я повернулась додому. З того часу, з 1944 року, і починаються роки наполегливого навчання і праці Ганни Василівни – Демидівська середня школа, Острозьке педучилище, Рівненський учительський інститут, Рівненський педінститут. Між навчанням працювала у школах Гощанського, Острозького районів, міста Рівного, де проявила себе як здібний педагог та вихователь. Це високоосвічена та інтелігентна людина. Вона глибоко знає вітчизняну історію, літературу, вивчала рідний край та його історію, понад усе любить свою Батьківщину. І любов ця не випадкова. У березні 1962 року вона займає посаду наукового працівника Рівненського обласного державного архіву. З того часу Ганна Василівна Сербіна відпрацювала у цій відповідальній установі понад 22 роки – спочатку старшим науковим співробітником, а згодом, понад 15 років, директором обласного архіву. Саме з цим, великим, професійним, знаючим і люблячим свою справу колективом, пов’язана її успішна наукова і довідкова робота як архівіста.

Щоб не бути голослівним, наведу рядки зі статті заступника директора обласного архіву Галини Плахотнюк «Видатні архівісти Рівненщини», опублікованій у книзі «Скарбниця історичної памяті Рівненщини» (видавництво «Волинські обереги», 2004, с. 166): «Ганна Василівна Сербіна є укладачем характеристик фондів до путівника «Рівненський обласний державний архів» (видавництво «Наукова думка», Київ, 1970); автор нарисів з історії окремих населених пунктів Рівненщини до енциклопедичного видання «Історія міст і сіл Української РСР. Рівненська область», упорядник збірника документів і матеріалів «Рівненщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» та інших видань. Окрім того, вона є автором понад 20 наукових статей, опублікованих в місцевій пресі та журналі «Архіви України».

Очолюючи колектив, вона проявила себе умілим керівником і організатором. Багато зусиль доклала до організації технічного обладнання книгосховищ, упорядкування стелажів, обладнання бібліотеки та читального залу. Під її керівництвом було здійснено повне карткування усіх наявних в архівосховищах документів, їх категорізація, створено систему каталогів тощо.

Ганна Василівна активно і творчо спілкувалась з журналістами і населенням Рівного, консультаційно допомагала науковцям в питаннях історії, культури і літератури рідного краю. Сама виступала зі статтями у газетах «Червоний прапор» та «Зміна». Гарні творчі стосунки склалися у неї з такими журналістами і письменниками, як Григорій Дем’янчук, Лаврентій Кравцов, Іван Пащук.

У 1978 році за багаторічну велику організаторську і наукову роботу була нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної ради УРСР.

Ганна Василівна – чудова людина, любляча мама і бабуся: виховала двох гідних дітей – Тетяну і Сергія; має двох гарних онучок – Анну і Ольгу. Вершиною її гордості і любові є правнуки Данилко і Михайлик, за якими майбутнє України.

На останок, хочеться навести слова з поетичного привітання чоловіка Ганни Василівни, журналіста і поета Георгія Павловича Сербіна: «Всі роки йшла в праці нелегко, непросто Проте йшла і гарно, і гідно усі дев’яносто!».

Вітаємо Ганну Василівну Сербіну з дев’яносторіччям і зичимо їй добра і здоров’я!

Микола Чеберяк

Вас можуть зацікавити такі матеріали