Керівництво «Укрпошти» заганяє пресу в боргову яму. Перед виборами Президента. Кому це вигідно?

З приходом Ігоря Смілянського до керівництва Укрпоштою спостерігаємо лише погіршення стосунків між цією установою та редакціями газет та журналів. Це не стосується співпраці на місцях. Листоноші як здійснювали передплату газет і доставляли у більшості випадків вчасно періодику до читача, так і, не зважаючи на низькі зарплати, продовжують виконувати чесно і сумлінно свої функції.

Враховуючи те, що АТ «Укрпошта» практично є монополістом з передплати та доставки преси, редакціям ця структура нав’язала угоду, у якій передбачила лише вигоду для себе. Чому б, приміром, не розраховуватися «Укрпошті» з редакціями за передплату кожного наступного місяця за попередній, забравши свої відсотки. Та ні. В угодах на передплату на 2019 рік передбачено, що кошти від передплати редакція отримає у січні цього року – за 30 днів після закінчення передплати.

Відповідно навіть до такої кабальної угоди кошти «Укрпошта» мала б повернути редакціям до 28 січня. Однак на календарі вже 8 лютого, а більшість редакційних колективів отримали лише близько 40 відсотків передплатних коштів.

Керівники редакцій оббивають пороги Рівненської дирекції «Укрпошти», з якою підписували угоду, безперервно телефонують її працівникам. Результат – практично нульовий.

Ото постають цілком логічне питання: де ж поділися живі гроші, які затратив передплатник? Чому їх до цього часу немає на розрахункових рахунках редакцій періодичних видань? Чому нашими кровно заробленими грішми «Укрпошта» цілих чотири місяці користується задля власних прибутків та забезпечення захмарних заробітних плат свого керівництва?

Чому такі фінансові махінації зовсім не цікавлять Антимонопольний комітет та правоохоронні органи? І це в той же час, коли редакції знаходяться, образно кажучи, на голодному пайку. Ми не можемо вчасно отримати заробітну плату, у нас не має можливостей розрахуватися з друкарнями, які ось-ось можуть закритися, бо в них закінчуються папір та інші поліграфічні матеріали. Зрештою, кому вигідно, щоб більшість газет під час президентської виборної кампанії не змогли вийти?

Дмитро ТАРАСЮК, голова Рівненської обласної організації НСЖУ.

Андрій БАБІНЕЦЬ, головний редактор газети «Вільне слово».

Сергій СКІБЧИК, головний редактор газети «Володимирецький вісник».

Іван ГЛУШМАН, головний редактор газети «Замкова гора».

Володимир МАРТИНЮК, головний редактор газети «Сурми Радзивилів».

Людмила РОДІНА, головний редактор газети «Дубровицький вісник»,

Світлана ЛЯШКО, головний редактор газети «Сарненські новини».

Наталія ЛОЗЯН, головний редактор газети «Новини Рокитнівщини».

Василь БУРЧЕНЯ, головний редактор газети «Вісті Рівненщини».

Інна ОМЕЛЯНЧУК, головний редактор газети «Рівненський кооператор».

Ірина ПОВАР, головний редактор газети «Рідний край».

Людмила МУЛЬКО, головний редактор газети «Вісник Демидівщини».

Микола МОРОЗ, головний редактор газети «Замок».

Тамара АЛЕКСІЮК, головний редактор газети «Полісся».

Ольга ФІЛІНА, головний редактор газети «Життя і Слово».

Микола МЕЛЬНИК, головний редактор газети «Слово і Час».

Василь ГЕРУС, головний редактор газети «7 днів».

Надія ЯРМОЛЮК, головний редактор газети «Надслучанський вісник».

Вас можуть зацікавити такі матеріали