Реклами не потребує

Корець завжди славився висококваліфікованими стоматологами. Це були люди від Бога – кажуть старожили. Згадаймо хоча б Шнайдера, Бейлаха, Коростиля, Коробку та інших. Тепер їх славу в районі продовжує ціла плеяда стоматологів, більшість яких має власні стоматологічні кабінети. Одним із найуспішніших з них корчани вважають стоматологічний кабінет, який знадиться поруч із Свято-Троїцьким жіночим монастирем. Стоматкабінетом завідує Володимир Петрович Євчук, а асистентом в нього рідна сестра Марія. Пригадується, як п’ятнадцять років тому, він викупив у Корці квартиру і одну з кімнат переобладнав під сучасний стоматологічний кабінет з відповідними вимогами та обладнанням. Розповідає, що власну справу розпочав тому що бачив, як на початку незалежності працювати в державних стоматполіклініках було нелегко.

– Ми, лікарі-стоматологи, тоді лише мріяли про якісне обслуговування пацієнта, бо хотілося, щоб у своїй державі надавати висококваліфіковану лікарську допомогу співвітчизникам. Переконався в цьому, коли проходив виробничу практику в Крилівській лікарській амбулаторії, котру згодом вісім років очолював. Тепер від перебування в цьому селі залишились лише добрі спогади і добрі друзі.

Народився і виріс мій співбесідник у сусідньому з Кореччиною селі Федорівка, що у Гощанському районі. Батьки були споконвіку хліборобами, шановані в окрузі. Вони хотіли, щоб їх син Володимир пішов тим же шляхом.

– Можливо воно так і сталося б, якби в дитинстві я не боявся зубного лікаря, – жартує Володимир Петрович. – Тоді думав, як виросту то і сам стану лікарем, щоб діти мене не боялися. А нині, як бачите, рятую людей від зубного болю. Обрати таку професію стоматолога вирішив ще у школі, коли на уроці писали твір «Ким хто хоче бути».

Свою мрію пан Володимир здійснив ще до служби в армії, ставши студентом Ужгородського національного університету. Ще навчаючись у ньому одружився на красуні Марійці з тих країв. Зараз вона педагог вищої категорії, працює в Корецькій першій міській школі. До речі, із Ужгородським університетом у Володимира Євчука пов’язана вся сім’я. Його закінчила й дочка Юля, вона працює там викладачем. Її чоловік Василь – доцент цього вишу. Цьогоріч закінчив цей заклад і син Віктор. Він, як і батько буде лікарем-стоматологом, а поки що в нього проходить практику.

В день нашої зустрічі Володимир Євчук поділився своїми мріями і побажаннями.

– Для якіснішої роботи, – каже він, – хочу придбати новий ренгеноапарат. А дітям бажаю, щоб Юля успішно захистила дисертацію і стала кандидатом медичних наук, син Віктор – отримав гідний диплом, а внучка Віка – успішно навчалась в одній із ужгородських шкіл.

Як бачимо, герой цієї розповіді реклами не потребує. Вона прийшла до нього разом з наполегливою працею і досвідом. А головне – чоловік уважно ставиться до своїх пацієнтів і надає їм якісну медичну допомогу. Лікуватись до нього приїздили із Словаччини, Німеччини, Італії та іншого зарубіжжя.

Свого часу Володимир Євчук брав участь у першому міжнародному симпозіумі після чого запровадив у себе імплакталогічне протезування зубів. Лікар постійно в пошуках медичних новинок, завжди чуйний до чужого болю. Небайдужий і до подій на Донбасі. Бере активну участь у волонтерстві – збирає для армії продукти харчування, речі, лікує від зубного болю воїнів АТО, та особистим коштом спонсорує заходи, що проводяться в районі.

Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ

Вас можуть зацікавити такі матеріали