Почни рятувати життя разом з ними

Щорічно 14 червня людство відзначає Всесвітній день донора крові. Дата 14 червня була обрана тому, що якраз 14 червня (правда – 1868 р.) народився Карл Ландштейнер – австрійський лікар, імунолог, інфекціоніст, який відкрив групи крові, за що в 1930 р. отримав Нобелівську премію. Дата ця важлива для всіх, бо, як свідчить статистика, кожен третій житель Землі хоч би раз в житті стикався з потребою донорської крові. Донор від латинського donare – дарувати. Отож донор може подарувати комусь ще один день народження, ще одну ніч під зорями, ще одне побачення, ще одну хвилину сміху, ще одну розмову одного з одним, ще один шанс…

Про гостру потребу донорської крові більшість людей дізнаються лише тоді, коли їх близька людина потрапляє в біду і терміново потребує переливання компонентів крові. Забезпечити своєчасне постачання безпечної крові до пацієнта можливо лише при умові, що кожен з нас буде готовий не лише стати добровільним донором і безоплатно здати свою кров, а й робити це регулярно (жінки не більше 4, а чоловіки – 5 разів на рік, за умови, що ми здорові люди віком від 18 до 60 років, маємо вагу не менше 60 кг, можемо стати донорами і здати свою кров (а це значить – подарувати життя трьом людям).

У Сарнах, як і в кожному райцентрі Рівненщини, діє відділення переливання крові та її компонентів. Сарненське ВПКК було створене в 1970 р. Професійно і злагоджено працює колектив: завідуючий ВПКК, лікар-травматолог, дитячий Богдан Дойчук, сестра медична старша – Ольга Костюкевич, сестра медична операційна – Вікторія Новак, лаборант – Алла Пацьола, молодша сестра медична (санітарка-прибиральниця) – Світлана Пашкевич. У районі нараховується 30 чоловік, що мають звання Почесний донор України. Це донори, які здали кров більше 40 разів. З одним із них мені вдалося поспілкуватись – це Людмила Лаврущенко.

Пані Людмило, як ви стали донором?

– Після закінчення Рокитнівського медучилища (фельдшер за фахом) я прийшла працювати в терапевтичному відділенні нашої лікарні. Знаєте – це не була моя мрія – стати медпрацівником, якось само-собою вийшло, що я після закінчення школи №4 вступила до медичного. Але я дуже полюбила свою професію, в мене все так легко виходило. Тричі навіть отримувала перемогу в конкурсах на кращу медсестру. Пам’ятаю завдання були різні: професійні – зробити уколи, систему поставити на швидкість, виготовити санбюлетень (я, до речі, гарно малюю), скласти тематичну квіткову композицію. Каюсь, але я вночі нарвала троянд, що росли біля контори РТП, і моя композиція, присвячена героям Чорнобиля, була найкращою. Я майже увесь час пропрацювала маніпуляційною медсестрою. Наше відділення (я вже тоді працювала в онкології) було поряд з гінекологічним, а там дуже часто виникала потреба в донорській крові. А в мене – 1+ – годилась на всі випадки.

А як часто доводилось здавати кров ?

– Ой, дуже часто. І на роботу прибігали, і після роботи додому, і вночі часто забирали просто з ліжка – різні ж випадки бувають – ніколи не відмовляла.

– До речі, пані Людмило, а були випадки адресного забору крові, тобто чи знаєте ви людей, для яких ви здавали кров, і чи знають вони вас?

– Так, декількох знаю. А то ще й зараз іноді бачу чоловіка, який працював водієм в автопарку, у нього було ножове поранення серця, нічого – вижив – моя кров допомогла.

Людмило Василівно, а яке це відчуття – зустріти людину, в якій тече ваша кров?

– Мені радісно, тепло так на душі, я навіть пишаюсь собою, що допомогла цій людині вижити – та, власне, я ж цим займалась кожен день, це ж моя професія і покликання.

– Зворушлива відповідь. А свій перший донорський день пам’ятаєте – в якому році це було?

– У 1973. А останній раз довелося здати, коли мені було вже 63 роки. Та я й не одна така була. Мій чоловік теж був донором – у нього рідкісна група крові – 1-, чимало новонароджених залишились живими завдяки саме його донорській крові. А взагалі нас, колишніх, уже мало лишилось в живих…

– А як вам вручали нагрудний знак Почесний донор – пам’ятаєте?

– Звичайно! Урочисто, в червоному куточку ЦРЛ, 14 лютого 1991року – нагрудний знак і посвідчення за № 695.

– Пані Людмило, я знаю, що донорство крові – це альтруїзм, але ж державою це якось винагороджується?

– Донор кожного разу отримує 2 вільні від роботи дні із збереженням заробітної плати, їх можна долучати до відпустки. Спочатку платили ще 12 крб., потім – 24 грн. До пенсії додавали 320, потім – 130 грн. Почесні донори мають право на безкоштовне протезування зубів та 50% знижку на медикаменти, але я цим не користуюся.

– А на ваше здоров’я донорство якось вплинуло? Ви радите молодим людям ставати донорами?

– Ви ж самі бачите – здорова, дужа, до цих пір активна. Щоб ви знали – донори живуть на 5 років довше. Відбувається кровотворення, що сприяє оновленню організму. Кожному, кому дозволяє здоров’я, скажу – стань донором – це потрібно людям і добре для тебе.

– Дякую. З вами було дуже приємно спілкуватися.

Пані Людмила, як справжній медик не полишає своїх обов’язків і зараз, хоч давно вже на пенсії. Кому із сусідів треба укол зробити, масаж чи систему поставити – вона не відмовить. А ще – займається квітами – це її хобі. Одних лише троянд у неї 60 кущів. Різноманітні квіти починають цвісти як тільки сходить сніг і відцвітають, коли восени випадає перший сніг. Каже, що любить дарувати квіти людям, бо все, що сходить, має бути для радості.

В Україні найвищою відзнакою донора є звання Заслужений донор України. Його удостоєний Володимир Костянтинович Ніколаєв (1945р. нар.), донор, який здав 389 л крові і у 2006 р. був нагороджений орденом Герой України. А донор з Австралії Джеймс Гаррісон, ім’я якого занесене до Книги рекордів Гіннеса, здавав кров 1173 рази, чим за оцінками фахівців врятував життя 2,4 млн. новонароджених, здаючи кров та її компоненти протягом 63 років. У свої 14 р. Джеймс переніс надзвичайно складну операцію – йому видалили легеню і зробили переливання крові. Під час цього було витрачено 13 л донорської крові і 3 місяці він перебував у лікарні. Отоді він поклявся, що коли одужає, сам стане донором і слова дотримав. 11 травня 2018 р. Гаррісон здав кров останній раз. Зараз йому 82 роки. Його ще називають «Людина із золотою рукою», а його життя застраховане на мільйон доларів.

Донорство не лише корисне, але й модне. Докладають зусиль до популяризації донорства і відомі люди. Серед знаменитостей, які поділились своєю кров’ю, щоб врятувати життя інших, Елвіс Преслі, Джекі Чан, з-поміж українських зірок – плавець Денис Силантьєв, боксер Олександр Усик, лідер гурту Друга ріка Валерій Харчишин.

Бути донором – корисно і почесно – пам’ятаймо про це.

Тамара Станкова, член Національної спілки журналістів України

Вас можуть зацікавити такі матеріали