«Хочу просто розбити цей стереотип мислення…»

Героїня нашої розповіді – Іванна Голуб (у дівоцтві – Шепеляк). Народилася у 1980 році в смт Квасилів, мешкає у с. Корнин Рівненського району. Мама п’яти чудових діток, юрист, психолог, громадська активістка, письменниця – автор шести книжок для дітей і дорослих. Лауреат двох літературних премій…
– Знаючи Вас, Іванно, я розумію, що Ви все життя вчитеся і вдосконалюєтеся. Ваша освіта, якщо коротко..?
– Свого часу з відзнакою закінчила денну форму навчання правничого факультету НУ «Острозька Академія». У 2013 році розпочала роботу над дисертацією за спеціальністю 12.00.09 (кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність), яка нині у стадії завершення. У 2009 році, отримавши другу вищу освіту психолога, пройшла повний курс навчання в «Школі тренерської майстерності» за напрямом – «Тренер навчально-освітніх тренінгів» із правом проведення навчально-освітніх тренінгів. Два роки тому пройшла курс підвищення кваліфікації у Східноєвропейському НУ ім. Лесі Українки за програмою: «Арт-терапія як метод психологічної допомоги. Спеціалізація – арт-терапевт із правом використання методу в практиці роботи психолога. Маю понад 20 сертифікатів про проходження підготовки у навчально-методичних проектах, сертифікатів учасника семінарів, тренінгів та конференцій.
– І, виходячи з цього, чим займаєтеся зараз?
– Як в юриспруденції, так і в психології практикую нестандартні підходи до вирішення міжособистісних конфліктів. По суті, використовую досудовий метод вирішення спорів як у сім’ях, так і в бізнесі. До того ж, майже рік на базі Здолбунівської районної центральної бібліотеки діє клуб «Добра казка», в якому працюю з підлітками за допомогою методів арт-терапії – двічі на місяць проводжу авторські заняття. Разом із викладачем РДГУ Віктором Панасюком на базі обласної наукової бібліотеки ведемо Проект особистісного та професійного розвитку «Трансформація 3D – Думай. Дій. Досягай». Також як проект розпочата серія майстер-класів з арт-терапії «Я – АРТ», теорія та практика. Ця програма буде корисна кожному, хто хоче пізнати себе та світ через мистецтво та психологію. Подібний проект діє і на базі публічної бібліотеки Клеванської селищної ради.
У Квасилові в офісі займаюся адвокатською діяльністю. Трапляються цікаві випадки, коли клієнти, дізнавшись, що я письменниця, турбуються про те, аби я не скористалася їхніми історіями, як сюжетами, в літературі. Але я чітко усвідомлюю, що згідно з вимогами адвокатської етики таємницю історій моїх клієнтів буде збережено. Отже, хвилюватися не варто. Тим більше, що як психолог я знаю, як поводитися у неординарних ситуаціях. Як юрист – тривалий час працювала у Головному територіальному управлінні юстиції на різних посадах. У квітні минулого року отримала «Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю».
– А тепер про літературну творчість. Коли все почалося?
– Вірші писалися з дитинства, перший був надрукований у пресі, коли я ще навчалася у Квасилівському НВК «Школі-ліцеї». Відтак, навчання в університеті, друкувалася в острозькій районній газеті «Життя і слово», в студентській газеті «Острозька Академія». Тоді ж я написала й п’єсу для студентського театру, яка мала чималий успіх. А потім… писала, як кажуть, у «шухляду», сподіваючись колись видати свої книги. І лише 20 років потому пішли мої книги, але стрімко і впевнено. Отож, у 2018 році побачили світ три книги: поетична «Я вишиваю власними сльозами», для дітей – «П’ять сонячних казок» і «Матусині віршики». У 2019 році – поема-реквієм «Чесний хрест», поетична «Вишневий біль» і для дітей – «Малята віршенята».
– Іванно, старт із книгами, входження в українську літературу, зроблений, як в нікого… Але насамкінець поговоримо про те, з чого починали нашу розмову, – материнство.
– Так, саме на цьому мені хотілося б акцентувати увагу, адже у нашому суспільстві прийнято вважати багатодітну жінку, вибачте, квочкою, обмеженою і замороченою своєю сім’єю і дітьми. Хочу просто розбити цей стереотип мислення своїм прикладом, своєю багатогранною діяльністю. Сучасні реалії вимагають від жінки бути особистістю, у вирі подій, у тому, що дає родині як добробут, так і задоволення. Адже щаслива мама – щасливі діти. Мої – щасливі, тому що бачать, як правильно потрібно ставитися до життя. І цьому насамперед позитивно сприяє психологія, юриспруденція, література… Навіть у нас в області є приклади багатодітних мам, котрі досягли успіху: письменниця Ірина Баковецька, адвокат Оксана Муравська, правник Ліана Диновська…
– Наразі, у Вас – п’ятеро! Що пригадується кумедного з дитячих історій?
– Так.., і вважаю, якщо Бог дає дітей, вони повинні народжуватися. Найстарша Анастасія – майбутній медик, навчається в Тернопільському державному національному університеті, найменша Оксанка минулої осені пішла до першого класу. Наші троє синів народжувалися з інтервалом у два роки (2005, 2007, 2009). Дітей привчаємо до порядку, чистоти, і от, коли народився Іллюша, Стасик і Григорій чекали нас із лікарні на порозі будинку з вимитими руками, рукави сорочок підтягли аж до ліктя, аби було видно, що чисті. А свої найкращі іграшки, як подарунки, порозкладали на усіх сходах, аби маленький братик побачив, що вони вже готові ділитися з ним найдорожчим і любити його. Було забавно, і коли діти вирішували, хто буде спати з мамою, а старші в один голос казали, що спати з татом буде Іллюша, тому що тато його сам на руках приніс у наш дім…
– А взагалі, як Ви справляєтеся з усім та всіма – дітьми, роботою, навчанням, літературою..?
– Коли у мене запитують, чи багато часу пішло на декретні відпустки, то відповідаю, що близько п’яти років за п’ятьма дітьми. Та передусім вважаю найбільшою любов’ю і найуспішнішим досягненням у житті – своїх дітей. Приміром, у вихідні ми з чоловіком Володимиром і дітьми подорожуємо, а ще разом ліпимо вареники, власне, готуємо їсти усі разом, хто як вміє і може. Разом читаємо і пишемо, навіть щось складаємо. І скажу найголовніше: для жінки декретна відпустка може стати чарівним подарунком із безліччю можливостей для саморозвитку. Повірте, переконалася на власному досвіді.
Розмовляла Анна Лимич

Вас можуть зацікавити такі матеріали