Ціна Шарика, або Де собака зарита?

Ринок гуде. Тільки й мова про нардепа Брагара, який запропонував бабі Любі продати собаку і розрахуватися за комунальні послуги. Сміється з цього вся Україна, сміється весь світ. Бо які тільки пільги не пропонують іноземному інвестору, а він аж ніяк не спішить вкладати свої капітали в українську економіку. Чому? Аж надто багато негативу навколо українського чиновництва. Окремі з них за мільйонними статками не хочуть бачити, як живуть прості люди. А ще більше новоспечених «слуг народу» явно демонструють, м’яко кажучи, свою сірість. Тому й звучать анекдотичні «шедеври» типу: «Продай собаку – розрахуйся за комуналку».
Днями ще двоє чиновників «відзначилися» «крилатими фразами»: «Не треба платити престарілим пенсію, хай про них діти дбають». Стає очевидно, що Зеленського просто підставляє молода команда.
Зрозуміло, що не можна говорити про нову команду в абсолютній більшості як про недосвідчених управлінців та реформаторів. Та на їх фоні проявляється ті випадкові особи, які на хвилі іміджу Президента вскочили у його команду. Та хіба б хтось спішив рватися до влади, якби не бачили там можливості поживитися жирним пирогом. Уявіть собі: у шведському парламенті для вищих посадовців передбачено лише три державних автомобілі, немає ніяких штатних помічників у парламентарів. І це багата держава. В Японії на 128 мільйонів населення є лише 9 тисяч чиновників, а у нас на 37 мільйонів – майже триста тисяч. У нашій області штат чиновників в державних органах становить 4187 осіб і ще 1173 – в ОТГ. Звісно, кожен з них виконує певні функції і таку кількість утримання чиновників можна пояснити тим, що у нас слабо розвинені технології. Те, що за кордоном виконують комп’ютери, у нас змушені це робити люди. Тому зрозуміла ідея електронізувати всі процеси у нашій діяльності, починаючи з електронних листків непрацездатності, водійських прав аж до трудових книжок. Та не одним махом це можна зробити. Нинішній владі доведеться набратись терпіння і проводити активний лікнеп серед населення в переході на електронні системи.
А тим часом нардепи у першому читанні прийняли закон про скорочення кількості парламентарів. У майбутньому з 450 залишиться 300. І економія буде суттєвою, бо кожен нинішній народний обранець обходиться державному бюджету у 128 тисяч гривень на місяць.
Загалом з народом треба спілкуватися, уміти переконувати і чути людей. В іншому випадку: від любові до ненависті – один крок. А якщо точніше, то час до осені. Мова про місцеві вибори. І уже нікуди ми не дінемось від того, що вибори пройдуть за партійною системою. Та чи маємо ми серед широченної палітри партій ту партію, де б чітко була виписана програма розвитку нашої держави? Так ставить питання всім відомий наш земляк Віталій Скоцик. Днями він створив нову партію «Країна». Обіцяє таку програму виписати чітко і ясно. І знову ж таки, якщо ми вже хочемо жити по-новому, цивілізовано, то змушені будемо таки ці програми читати.
Чи готові ми до цього в загальній своїй масі? В Бельгії, приміром, мають право голосу лише ті виборці, які сплачують податки. Тому й обирають вони осіб, які розуміються в тому, що таке економіка, що таке соціальний захист. Ось де собака зарита. І якщо ми свідомо нарешті не будемо обирати своїх правителів, то ціна Шарика баби Люби для всіх нас лише зростатиме.
Тарас НЕМЕД

Фото з вільних джерел

Вас можуть зацікавити такі матеріали