Корецький іконописець

Серед когорти видатних людей Кореччини неабияке місце займає корецький іконописець, художник та фронтовик В.С. Гладецький.
– Ще навчаючись у Київському національному педагогічному університеті ім. Драгоманова, я вивчав постать цього митця, писав із цієї теми дипломну та магістерську роботи, – згадує виходець із Даничева Корецького району, а нині кандидат історичних наук, учений секретар відділу історії України ХХІ-ХХ ст. Національної академії наук України 27-річний Дмитро Ніколайчук.
На жаль, Василь Семенович уже відійшов із життя, проживши 94 роки, та залишив потомкам свою майстерність. Тепер у Корці, в історичному будинку, де він жив і творив, мешкає його син Вадим й свято береже пам’ять про батька (фото 1).
– Перш ніж стати відомим майстром пензля, батько навчався в Дубенській гімназії, служив у польському війську, а тоді його шлях проліг до Почаївської Академії іконописців, яку він закінчив у 1937 році, – коментує Вадим Васильович і дістає невеличку пожовклу фотосвітлину. – Ось мій батько в центрі серед братії Почаївської Свято-Успенської Лаври (фото 2), а на іншому фото (фото 3 крайній справа) – з побратимами офіцерами-фронтовиками. Під час Другої світової війни він, у складі Білоруського фронту, звільняв від ворога Варшаву, міста і села Європи, форсував Одер. Дійти до фашистського логова – Берліна і розписатися на стінах Рейхстага, як мріяв, йому не судилося, – каже мій співбесідник.
Під час боїв за німецьке місто Грайфенгаген Василь Гладецький був тяжко поранений і відправлений у госпіталь, де і зустрів велику перемогу над нацизмом. Як святу реліквію беріг настінний годинник, привезений з фронтових доріг, дарований майором Руденком. Цей годинник ще довго відраховував час та нагадував ветерану про його бойовий шлях, опалений війною. У мирні дні Гладецький знову поринув у світ мистецтва. Ним були написані картини «Преправа через Одер», «Прапор Перемоги», «Солдат-переможець», «Україна» та багато інших шедеврів, що не раз експонувались на виставках різних рівнів. Але найбільше Василь Семенович дорожив своїми першими роботами «Спаситель» та «Матір Божа», що вражають своєю неповторністю.
– З цими іконами мій батько з матір’ю Яною Михайлівною стояли під вінцем у храмі Божому, коли одружувались, – каже пан Вадим.
А ще Василем Гладецьким були написані ікони «Різдво Христове», «Матір Божа з немовлям», «Благословення хліба», «Голгофа», а також картини «Тарас Шевченко», «Корецький замок», «Богдан Хмельницький над Дніпром» та багато пейзажів рідного краю.
Слід відмітити, що чимало тих витворів мистецтва художника-іконописця Гладецького й понині прикрашають оселі і храми церков наших земляків та храми героїчного білоруського Бреста, українського Львова. Немало картин, світлин, документів Гладецького знаходяться у фондах Корецького та інших музеїв України.
Щорічно історичну оселю пана Гладецького відвідує багато любителів пензля та шанувальників його творчості. У 76-у річницю визволення Рівненщини від німецько-фашистських загарбників цей своєрідний сімейний музей-садибу відвідала і група корецьких ветеранів, котра вшанувала пам’ять відомого митця-фронтовика та свого земляка.
Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ

Вас можуть зацікавити такі матеріали