Бездомні в умовах карантину

Ви помітили, що безхатченків в умовах карантину, всіляких попрошайок у Рівному стало менше? То куди ж вони поділися? Не скажу про всіх, а от 43 із них знайшли собі притулок у КЗ «Рівненський обласний центр з надання соціальних послуг». Цей комунальний заклад обласної ради функціонує ще з 1999 року. Він розпочав свою роботу на базі дитсадка по вулиці Дубенській, 71 а і був першим подібного роду в Україні.
Та завдяки проекту ДФРР «Реконструкція складських будівель КЗ «РОЦНСП» під відділення обліку бездомних осіб та надання послуг з харчування та прилаштування на нічліг особам, які не мають житла з минулого року, функціонує новий притулок на вулиці Ж. Кюрі, 21. Це сучасний соціальний центр для осіб, які не мають де жити. Цей заклад навіть відвідав віце-прем’єр з уряду Гройсмана Павло Розенко. І треба віддати належне – це, даруйте на слові, не якийсь «бомжатник», а справді цивілізований заклад. Таких побутових умов далеко не кожен має навіть у власних оселях. Чисті душові, охайні туалети, зручні пральні, чепурненька їдальня. Ось такі умови. Щодо спалень, то скажу, що це щось схоже на готель, на хостел чи солдатську казарму, але переночувати тут все ж краще, ніж десь під мостом чи на лавці у парку.
Чимало зусиль для того, аби створити таку обстановку, приклав директор комунального закладу Валерій Стасюк. До речі, йому нещодавно облрада продовжила контракт на 5 років. Тож у Валерія Леонідовича чимало ще різних планів, бо складських приміщень для реконструкції ще вистачає.
Правою рукою директора є його заступник, завідуюча відділенням з соціальних послуг Наталія Микита. Вона й розповідає мені про діяльність закладу, враховуючи умови карантину, і ми не ризикуємо спілкуватись з насельниками притулку.
– Нині у нас перебувають 10 жінок, 23 чоловіків та 9 осіб у кімнаті обігріву. Всі, хто має хоч якусь роботу, то ночують у нас і йдуть працювати. Решта, як правило, перебувають у притулку, займаються своїми справами, дивляться телевізор. До їх послуг є також бібліотека, місце для харчування, де можна зварити гарячі напої, супи швидкого приготування. Кожному з безхатченків приділено особистий підхід, бо кожен з них потрапив з якоїсь причини. Першопричина, як правило, зловживання алкоголем. Зауважу, що безпритульність явно помолодшала. Сприяємо в отриманні реєстрації місця проживання. Людей літнього віку ми відправляємо у геріатричні пансіонати, а молодшими займаються соціальні служби.
– А якщо повести мову про санітарні вимоги, як ви вирішуєте ці проблеми?
– Розумію, про що йде мова. На щастя, нам дуже допомагають різні благодійні організації, особливо релігійні з-за кордону. Тож все лахміття, в якому іноді приходять до нас, ми здебільшого утилізуємо і підшуковуємо їм добротний одяг. Зрозуміло, що душ і приведення себе в порядок – в першу чергу. Надаємо безкоштовні перукарські послуги. Правда іноді бувають курйозні випадки. Виявляється, серед лахміття бувають і цінні речі. Один з наших підопічних, приміром, приніс у своїй торбині не мало – не багато, а аж 5 пар нового італійського взуття. Скажу відверто, серед безхатченків є різні люди, яким не пощастило у житті, а є «гастролери» з інших областей, які прибули з місць позбавлення волі. Тож ще раз повторюю: до кожного має бути індивідуальний підхід. В нинішніх умовах особлива увага санітарним вимогам. Тож наші медпрацівники стежать за температурою і чистотою. А так надаємо різні послуги: гуманітарну допомогу одягом, взуттям, які були у вжитку ( і не лише нашим підопічним, а й всім, кому потрібні ці речі), засобами особистої гігієни, в тім числі дезінфікуючі засоби, продуктами харчування (1 раз зранку харчуємо безкоштовно першою, другою стравами та чаєм з булкою), а в умовах карантину харчуємо двічі на день, надаємо допомогу технічними засобами реабілітації тощо. Та й всього не назвеш.
– Весь наш колектив, – підсумовує розмову Валерій Стасюк, – спрямовує всі свої зусилля, аби ті, хто потрапив у соціальну залежність, адаптувався до життя, до суспільства і поліпшили свою ситуацію, не були кинуті напризволяще.
Андрій БАБІНЕЦЬ