Третя світова?

Філософія віруса
Мабуть, кожен з нас думаючих задає собі запитання: «Чому ми маємо нині глобальну світову проблему у вигляді віруса, якого ще не знало людство?» Є різні версії: одні кажу, що вчені-військові шукали новий варіант біологічної зброї, інші, що це – кара Божа за наші гріхи. Розмовляючи по телефону з 93-річною жінкою з Гощі, почув ще одну версію, до якої і сам схилявся. Пояснення цьому феномену Антоніна Іванівна (так її величають) думає, що причиною його утворення стала необуздана міграція людства. І в цьому є логіка, бо якщо звернутися до історичних фактів, то всі страшні епідемії, як правило, торкалися лише якихось континентів чи держав, певного скупчення людей. Нині ж ніякі кордони не є перепоною для землян. І кожен з нас є носієм індивідуальних вірусів, особистих, особливих, властивих кожному індивідууму. І ці індивідуальності, змішавшись, створили щось глобально незбагнене.
Будь-які пояснення мусять бути трохи філософськими, версіальними, або ж мати якісь математичні формули, бо інакше докопатися до істини дуже важко. Нині Інтернет кишить різними версіями і можна навіть прочитати, що ми маємо третю світову війну. Аби не допустити ядерної сутички Вищий Розум дає можливість об’єднатися всьому людству проти невидимого ворога і перестати бачити недругів, суперників у сусідах, конкурентах по бізнесу, в родичах, яким дістався більший шмат спадщини.
Небезпідставною є думка про те, що Земля, Природа уже просто видихалась від інтенсивного розтерзання надр, водних, повітряних ресурсів. У нашому безкінечному егоїзмі мати все більше і більше ми зовсім не маємо міри і знищуємо все навколо себе.
У Рокитнівському держлісгоспі у 80-роках минулого століття працював майстром ремонтної бригади Едуард Францович Боровський. У роки Другої світової війни йому довелося гнути спину на заводі Крупа у Німеччині. Так ось, він у розмові зі своїми колегами-лісівниками казав, що через років 40-50 земля не витримає наруги людини над надрами, надмірним добуванням вугілля, нафти, газу, води. Порушуючи горизонти землі, ми викличемо великі і страшні катаклізми і вони можуть вилитися у найнеочікуванішому вигляді.
Так, очевидь, досить філософії. Прошу зрозуміти читача правильно – аж ніяк не беру на себе роль особи, що стверджує якісь істини. Час розставить все на свої місця. Але якщо ми задумаємось над тим, що нас об’єднує, спільно спробуємо себе хоч трохи обмежити у своїх апетитах, то споживання всього, що є навколо нас, стане меншим. Та вже зараз чути ґвалт: ціна на барель нафти впала, шоу-бізнес сидить вдома, економіка страждає. Зате подивіться – природа відпочиває, кисню стає більше, річки очищаються. Сім’ї об’єднуються, бо коли біда всі повертаються додому.
Так чи інакше – промивка мізків нам всім точно не завадить. Надто вже багато вседозволеності, егоїзму, зверхності і просто безвідповідальності. Бо як інакше пояснити щоденну, навальну інформацію про вбивства, грабежі, рейдерські дії, а віднедавна ще й масові пожежі. І за це все страждає інша сторона людства, потерпіла, яка не чинила цих злочинів.
Кажуть: любов і доброта врятують світ. Може це і не є банальний вислів?

Віра і вірус
Пасхальні свята минули в таких умовах, що й атеїстичні часи нині здаються не такими страшними. Віра і вірус лише збільшили напругу у боротьбі між собою. Гадаю, коментарі зайві від уже сказаного, почутого і прочитаного. Але будні і навіть свята ще раз продемонстрували, яка ми неоднорідна і необов’язкова нація. Найневдячніша тема – розбиратися в релігійних питаннях. Однак через різні погляди, здавалося б, на одного Бога, маємо лише шкоду. І в подальшому навіть поминальні дні різні патріархати мають намір проводити у різний час. Питається: для чого двічі піддавати людей небезпеці, збираючи їх. Гадаю, тут уже варто взяти владу у свої руки державним правителям і в умовах карантину самим призначити день поминання померлих. Звичайно, уже після карантину.

Штаб тримає руку на пульсі подій
За 37-річну журналістську діяльність не пригадую такої поінформованості громади владою, як це є нині. Кожного дня обласний штаб з протидії епідемії, через місцеві телеканали інформує про стан карантину в нашому краї. Очільники влади відповідають на запитання, які задають журналісти та громадськість. Після того, як перший заступник голови ОДА Сергій Подолін повідомив про своє захворювання від вірусу і про своє спілкування зі своїми колегами, перше наше запитання до начальника управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Рівненської обласної державної адміністрації Олександра Поліщука:
– Чи всі здорові з тих хто мав контакт з Сергієм Подоліним?
– Так, на щастя Сергій Вікторович одразу, як тільки відчув себе зле, самоізолювався і пройшов тест на зараження коронавірусом. Всі хто з ним спілкувався, а це близько 40 чоловік також пройшли тестування і всім, в тім числі і мені, показало негативний результат. Нині Сергій Подолін почуває себе нормально.
– Чим займається штаб? На які, як правило запитання доводиться відповідати тим, хто чергує в ньому?
– За трохи більше як місяць після створення штабу поступило на гарячу лінію майже 4000 різних телефонних дзвінків. Запитання найрізноманітніші: від того, якими можуть бути симптоми COVID-19 або ж як пройти тест. Перед Великоднем було багато запитань, пов’язаних з освяченням пасок. Штаб тримає руку на пульсі подій.
– Владі нині не позаздриш. Адже і її представники – голови райдержадміністрацій Сарн, Рокитного та голова райради Рокитнівщини також підхопили вірус. Однак це не зупиняє різні політичні баталії. На фейсбуці появився черговий опус, про те, що частина обласних депутатів незадоволені призначенням Олега Вівсяника – начальником облуправління охорони здоров’я. Чому саме йому надав перевагу з трьох кандидатів Віталій Коваль?
– Я не маю права коментувати рішення голови ОДА. Однак не маю права і не відповісти на ваше запитання. Знаю, що після тестування кандидатів Віталій Коваль провів особисту бесіду з кожним із кандидатів. Вибір випав на Олега Вівсяника на мій погляд тому, що він уже практично до затвердження на цю посаду виконував функції начальника управління. Тобто, як мовиться, був у темі і йому не треба було вникати у всі нагальні питання нинішньої ситуації.
Що робити?
На це вічне питання ще намагилися дати відповідь свого часу революціонери-класики. Для того, аби дати відповідь будь-кому з нас насамперед треба думати, аби серед економічного хаосу не допустити голоду. Нічого страшного, якщо менше видобуватимуть нафти, газу, зварять металу, виготовлять телефонів і комп’ютерів нового покоління. Проте в поговірці звучить: «Їсти хочеться завжди» Голова новоствореної партії «Країна» Віталій Скоцик пропонує керівникам сільрад віддати всім бажаючим покинуті будинки у селах і хай люди займаються сільським господарством, живуть у глибинці. Тим, хто уже не має надій на роботу у місті це і справді рятівне коло, а ще можливість покинути задимленні, захаращені великі міста. Найбільшу перевагу нині й, справді, має село. Карантин не забороняє сіяти, садити, вирощувати садок. Нам би ще дощику природа подарувала. А що роблять люди сьогодні, приміром, на Поліссі розповість у цьому номері наш власний кореспондент Оксана Слободзян.
Що ж до питань щоденної поведінки насамперед бережімо себе і наших лікарів. Світові фахівці говорять про те, що перехворіє вірусом абсолютна більшість землян. Головне, щоб не всі зразу. І у найбільш цивілізованих країнах, для прикладу, таких як Німеччина, все роблять для того, щоб дотримуватись елементарних правил. На жаль, підступний вірус насамперед тим, що не завжди очевидні його симптоми і навіть лікарі здається здорові, але вони можуть бути носіями COVID-19. Як вберегти себе від віруса можна прочитати на листівці МОЗУ на 3-ій сторінці нашого видання. Та й ви самі знаєте, шановні читачі, як це треба робити. Бережіть себе, близьких ваших. І всіх хто вас оточує.
Андрій БАБІНЕЦЬ