Прагматик з душею поета

Орлині крила, що Бог їх мені дав,
Ще мають досить сил для злету.
Бунтарський дух – ніхто ще не зламав,
І я не спродав Душу за монету…
Олег Білотіл, сільський голова Соломіївської сільської ради на Дубровиччині, постать помітна на теренах району. Високоосвічена ерудована людина, дієвий патріот, енергійний та ефективний керівник, людина слова й совісті. Та до всього – в душі він філософ і романтик. Так проникливо бачити, так глибоко розуміти цей світ та внутрішній стан людини дано не кожному. І виливається це бачення та його любов до життя у віршах:
В малому – побачити світ,
Доля вже посміхається Вам.
Від полови Зерно відділить –
Богом даний талан.
Бачити зорі в сонячний день,
Вечірню зорю, ранковий туман…
Робити добро, любити все –
Богом даний талан.
Поміж люду залишити слід,
Дати життя словам…
В тяжкій праці здобути хліб –
Богом даний талан.
Стежки й дороги
Кожна людина має на цій землі своє покликання й призначення. Часто веде воно довгими шляхами до місця нашого служіння. І доволі частенько, попри наші очікування, робить круті віражі, на яких важливо не загубити свою мрію.
В житті мого героя трапилося саме так, юнаком мріяв стати військовим. Бо для нього, як і багатьох хлопців, офіцер був символом мужності, надійності, можливістю реалізувати чоловіче покликання – захищати. Закінчив Київське вище зенітно-ракетне інженерне училище, здобув освіту радіоінженера. І тут – перше життєве випробування: через важку травму був комісований. Маючи хороші організаторські та лідерські якості, очолив Дубровицьку районну організацію спілки молоді Рівненщини. Далі – робота на Дубровицькій бавовняно-прядильній фабриці. Згодом повернувся до роботи з молоддю у профільному відділі Дубровицької РДА. І зрештою, його військова виправка й знання таки знайшли застосування. 20 років Олег Михайлович віддав службі в українській митниці, відповідаючи за стан технічних засобів митного контролю та зв’язку, виріс до посади начальника відділу та звання радника митної служби І рангу (полковника). За цей час він створив 2 посібники з методичними рекомендаціями по роботі технічних засобів контролю та став співатором ще трьох.
А в 2015 році жителі Соломіївської сільради, до якої входять села Соломіївка, Орв’яниця, Кураш,обрали його своїм головою. Він мав за плечима хороший досвід та власне бачення проблематики села і шляхів її вирішення.
Особисте
У Олега Михайловича було звичайне дитинство сільського хлопця, що зростав поруч з двома братами, Григорія та Олександра, який на 6 хвилин молодший від нього (нині теж полковник). Поля, городи, корови, гуси – це звична робота Олега в дитинстві. В сусідньому селі знайшов свою долю, дружину Галину. Вже багато років пані Галина працює заступником директора з наукової роботи в Дубровицькому ліцеї, плекає інтелектуальну молодь Дубровиччини. Поруч працює соціальним педагогом донечка Мирослава. Син Євгеній – головний психолог Рівненського обласного управління ДСНС України. «Родина – це моя опора й джерело енергії, натхнення в житті й роботі. Діти – мої крила, я пишаюся ними», – каже пан Олег.
Гроші в сільську казну та робочі місця для людей
Очоливши Соломіївську сільраду, приступив до реалізації планів. Проблем було більше, аніж можливостей їх вирішити. Навіть у нього в кабінеті вікно було забите плівкою, а грубки випалені так, що через дверці небо було видно. Головним завданням стало залучення інвесторів та створення нових робочих місць. Це було й шляхом вирішення усіх питань, адже лише збільшивши надходження до сільської казни, можна було приступити до ремонту інфраструктурних об’єктів трьох сіл, покращенню благоустрою, пожвавленню суспільного й культурно-спортивного життя громади.
Йому вдалося знайти інвесторів, і сьогодні бюджет сільради втричі більший, аніж 5 років тому. На землях сільради працюють: ПСП «Промінь», ТОВ «Голденагротрейд», ТОВ «Полісся-органік», ТОВ «Діброва-фармз», ТОВ «Соломіївка-агро», ТОВ «Дубровиця-агро», ТОВ «Доля Полісся». Підприємства займаються виробництвом молока, вирощують олійні культури, голонасінневі гарбузи, технічну коноплю, зернові культури. Починає роботу ТОВ «Західагроінвест», що займається ягідництвом. «У нас склалися хороші стосунки з усіма інвесторами, – каже сільський голова. – Окрім надходжень до бюджету, спільно робимо багато суспільно-корисних справ. За дольової участі сільради, вони стають спонсорами наших заходів у селах. З допомогою «Соломіївка-агро» та «Голденагротрейд» ми зробили ремонт в клубі села Кураш, де знаходиться і ФАП. Також у всіх трьох ФАПах, хоч вони і не на нашому балансі, з підтримкою інвесторів провели енергозберігаючі заходи, допомагаємо з паливом.
Села у жовто-блакитних стягах
Соломіївка, Кураш, Орв’яниця – села оштані й благоустроєні. Вони розкинулися вздовж траси «Городище-Старокостянтинів», зустрічаючи гостей жовто-блакитними прапорами на електроопорах та будинках. Та любов до України тут проявляють не декларуванням причетності до нації. 44 вихідці сіл сільради пройшли горнило українсько-російської війни, троє захищають нас зараз. «Усі бажаючі учасники бойових дій отримали земельні ділянки під забудову, садівництво, ведення особистого селянського господарства, – коментує пан Олег. – Виділено 60 га землі. Це найменше, що ми з великою повагою можемо зробити для цих людей».
У Кураші донедавна жив один з останніх вояків УПА на Рівненщині Степан Бакунець. Вторік із почестями він був похований. Та встиг чоловік відчути вдячність земляків. «В Орв’яниці ще живе Надія Василівна Пінчук, зв’язкова УПА, – каже пан Олег. – Це люди, які боролися за волю України в найтяжчі часи. Ми віддаємо їм належну увагу й турботу. Пам’ять дає українцям можливість продовжити справу дідів та прадідів – будувати сильну незалежну Україну. У 2018 році ми реставрували курган-могилу на Кураській горі, де поховані 14 воїнів УПА. Ідея була Степана Бакунця, розробили макет, віднайшли спонсорів-однодумців, що допомогли реалізувати ідею. Вдячний Василю Яніцькому, народному депутату 8 скликання, Віталію Суховичу за підтримку в реалізації наших багатьох проектів».
Унікальність цієї сільради в тім, що обидві церкви, розміщені на її території, нещодавно перейшли під юрисдикцію Української Православної Церкви. «На рішення моїх земляків я не міг впливати жодним чином, оскільки є представником влади. Але, як громадянин, душею й розумом був за таке рішення, бо не може бути незалежної держави без таких чинників, як сильна економіка, єдність нації, жива мова та духовна незалежність, тобто, власна церква. Люди не захотіли молитися в московській церкві, яка благословляє убивати наших дітей», – каже Олег Михайлович.
Та якщо слідкувати за суспільним життям цієї сільради, то ці факти є закономірними, адже тут проводиться величезна патріотично-виховна та культурно-масова робота з дітьми та молоддю, як от освітньо-пізнавальний табір для дітей з елементами військово-патріотичного виховання, організований саме сільрадою, спортивні змагання, фестивалі пісень. І це – складова постійної роботи. А збір гуманітарної допомоги в зону ООС тут проводиться майже постійно.
Не соромно дивитися землякам у вічі
«Олег Білотіл – це людина на своєму місці, – каже про нього авторитетна Марія Корнійчук, керівник Кураської хор-ланки. – Люди його поважають, бо вміє вислухати, зважає на їх думку. Людина він дуже хороша, відповідальний керівник. Багато допомагав і нашому колективові».
За роки головування Олега Білотіла реалізовано багато проектів по ремонту об’єктів інфраструктури та благоустрою сіл. «На жаль, сьогодні дві третини свого бюджету ми тратимо на утримання апарату сільради та обслуговування наших комунальних об’єктів, – ділиться роздумами голова. – Тож на виготовлення проектно-кошторисної документації та реалізацію проєктів коштів мало. Пошук джерел надходжень – наша постійна турбота».
Вдалося реалізувати проєкт з освітлення вулиць села Кураш на засадах співфінансування. Вирішено проблему перебоїв у водопостачанні сільських помешкань. Встановивши систему «Каскад» замість водонапірної башти, отримали якісно нову послугу. На переконання пана Олега, сільські заклади культури можуть працювати лише тоді, коли там створити належні умови та підібрати кадри. Коштами сільради проведено капітальні ремонти в Соломіївському будинку культури та Орв’яницькому клубі. Встановлено енергозберігаючі вікна й двері. За сприяння Василя Яніцького та за власний кошт усі клуби забезпечені сучасною музично-озвучувальною апаратурою. Адже заклади культури – той осередок, де народжуються ідеї і організовуються цікаві масові заходи, бо ж не хлібом єдиним. Тут працюють різножанрові гуртки та знамениті художні колективи, як от хор-ланка села Кураш. Олег Михайлович постійно шукає спонсорів для проведення заходів, спортивних змагань, фестивалів, Днів села, поїздок колективів на творчі конкурси в Рівне та Київ. Стан стадіону на території Орв’яницької школи – спільна турбота школи та сільради. Для занять спортом сільрадою закуплений різний інвентар.
«Олег Білотіл – дієвий керівник, що живе інтересами громади, людей, – каже про сільського голову Василь Яніцький. – За роки мого депутатства ми провели з ним десятки зустрічей, і кожен раз він просив підтримати його новий проєкт, оперативно готував кошторисну документацію. Вміє доводити роботу до успішного результату, вишукуючи можливості й резерви, бачить перспективи».
Також не один раз сільський голова чув слова подяки від людей за оперативність ліквідації стихійного лиха, яке останніми роками траплялося не один раз. Особливий напрям роботи – підтримка хворих односельчан. Тут Олег Михайлович не посоромиться постукати в будь-які двері, звернутися до депутатів та меценатів, щоб допомогти людині. З сільської казни на ці потреби за роки його головування пішло понад 100 тис грн.
Сільські вулиці теж постійно підтримуються в належному стані, вони грейдеруються, проведено ямкові ремонти вулиці Алея Героїв в Орв’яниці та вулиці Шкільної в Кураші. За кошти сільради в селах зроблено автобусні зупинки. На школу та дитячий садочок за ці роки передано близько 150 тис грн у вигляді субвенції відділу освіти, а ФАПи теж отримали більше 40 тис грн «Заклади не наші, але люди наші, – міркує сільський голова. – Тож тут ми безпосередньо зацікавлені у їх хорошій роботі».
Сільрадою розроблений детальний план житлового масиву на 200 ділянок відповідно до Плану перспективного розвитку сіл. «Люди у нас чудові, працьовиті й відповідальні, талановиті й мудрі, – каже Олег Михайлович. – Завдяки їх праці й небайдужості, села розвиваються».
Полісся має великий потенціал
Олег Білотіл розмірковує:
«Якщо активізувати всі резерви, а їх багато, можна значно прискорити розвиток поліських сіл. Утворення ОТГ дасть нові можливості наповнювати бюджет, а значить, розвиватися. Якщо до керівництва прийдуть фахові патріотичні команди, нас очікують хороші зміни.
Значні надходження до бюджету можна отримати, якщо зобов’язати сплачувати податки приватні сільгосппідприємства, які частково користуються понад 700 га землі, що на цей час в районі перебувають під господарськими дворами колишніх колгоспів. Немає порядку в стягненні податків та зборів із інших користувачів землею. На цьому варто зосередитися.
Треба створювати умови для розвитку бізнесу, максимально сприяти місцевим підприємцям в реалізації малих та середніх бізнес-проєктів. Наші підприємства повинні працювати від посіву урожаю до його переробки у продукцію та її реалізацію. Є новітні технології, міні-цехи з переробки молока, зернових, дикоросів. В районі є поклади глини, але робота Кривицького цегельного заводу зупинена. Бо велике податкове навантаження. Органи влади в ОТГ повинні надавати пільгові канікули для бажаючих створювати виробництво й нові робочі місця. Адже це єдиний шлях підняти економіку.
Ми роками говоримо про легалізацію підпільних пилорам, яких в наших селах багато. Треба не давити людей податками, а переконувати, що робити слід на законних підставах, застосовувати закон до тих, хто його порушує. Адже давно пора перейти від розпилення дерева на брус та дошку – до виготовлення меблів, бесідок і таке інше. У нас є чудові майстри, які зможуть конкурувати на цьому ринку.
Слабо ведеться робота по залученню на наші терени великих холдингів. А у нас є вся інфраструктура для їх роботи, адже є залізниця, багато пустуючи великих приміщень. Потребує пожвавлення й робота по створенню фермерських господарств.
Продаж підакцизних товарів, якщо ми отримаємо важелі контролю над цим, може дати великі надходження в бюджети. Але далі розмов у нас справи просунути важко. ОТГ мають свої поліцейські відділки, потрібно підтягнути правову базу. Заготівля дикоросів теж відбувається з порушеннями податкового кодексу, а тут – великі кошти.
Наші торфопереробні підприємства орієнтовані на ЄС. Але ж можна нарощувати потужності й забезпечувати паливом власну інфраструктуру, населення. Так само слід переробляти, а не спалювати рештки соломи, сіно, траву. І на часі – будівництво міні-сміттєпереробного заводу. Треба дивитися на перспективу й вкладати кошти в такі проекти, адже тепер з відходів роблять плитку, люки, покрівлю та дороги. Якщо отримати механізми втілення усіх цих завдань та підтримку держави, в близькій перспективі можна мати хороший результат».
Розмовляємо, і я задумалася: адже реальні проекти й наміри. Що заважає нам просуватися вперед?
Оксана СЛОБОДЗЯН

????????????????????????????????????

Вас можуть зацікавити такі матеріали