Петро Гольонко – художник, що відбувся всупереч долі

В Сарненському історико-етнографічному музеї 17 березня презентували ексклюзивну виставку картин сарненського митця Петра Гольонка, що творить свої картини, тримаючи пензлик зубами. Малювати чоловік почав після важкої травми, внаслідок якої залишився паралізованим. З’явилася гостра необхідність чимось займатися. «Влітку знайшов гарного зварювальника й він працював по моїх ескізах і деяких задумках ще до травми, – розповідає пан Петро. – А от взимку – хоч вовком вий. У мене ж лише руки й ноги не працюють, а голова – слава Богу працює. Тоді й просив: «Господи, дай мені який талант, щоб я не лежав і не дивився в стелю».
Йому лише 50, і уже 7 років як чоловік прикутий до інвалідного візка. Травмувався на будівництві в Москві, куди був змушений їздити на заробітки для своєї великої сім’ї. Стикнувся з людською байдужістю та жорстокістю, коли московські лікарі відмовилися його оперувати. Друзі терміново доставили його в Київ. Там поставили пластини на шийний відділ хребта та, на жаль, на ноги його поставити лікарі не змогли. Була важка депресія. «Знайшлися добрі люди з Вараша, – розповідає художник. – Дізналися, що зі мною сталося, та й вирішили оплатити курс реабілітації у Львові. Мене там на візок посадили, бо перед тим міг лише лежати. Потім навчився руки піднімати».
Працює пан Петро щодня, дуже натхненно і вперто, тож картина може з’явитися на світ за кілька годин. З червня минулого року він написав уже 130 картин! Понад 70 із них вже розкупили. Він виставляє роботи на своїй стрінці у мережі Фейсбук, тож покупці знаходяться не лише в Україні, але й у США, Німеччині, Великобританії. Поціновувачі мистецтва розуміють, що намальовані кисточкою в зубах картини самі по собі вже унікальні. От і сьогодні він вже встиг намалювати картину і першим презентував її мені. Талановито! Чоловік розповідає, що в дитинстві малював не краще інших, але виходило непогано. Зараз малює, сидячи в ліжку. Рідні допомагають організувати робоче місце. Дякувати Богові, помічників у нього вистачає, бо він рясно обдарований Творцем тато – має четверо синів, четверо дочок та троє онуків.
Попри важкий фізичний стан, Петро Миколайович дуже дружелюбний, любить спілкуватися. «Малюю і хочеться, Всевишній дав мені таку розраду, – каже чоловік. – До мене іноді приходять здорові люди і скаржаться, що їм тяжко. Насправді ж, вони уявлення не мають, що таке тяжко. Мені дав би Бог хоч одну руку робочу, то я був би щасливий, а якби ще ноги – то взагалі. Тож хворі нехай не втрачають надію, а здорові хай не нарікають, бо їм дуже добре живеться».
Соромно перед митцем за відношення до нього держави. Адже йому відмовили в придбанні інвалідного візка, і при пенсії в 1700 грн. він змушений був купувати візок сам. «Прийшла комісія й каже, що вам візок не передбачено. Але ж я їжджу – не лежачий. А той візок, що я купив сам – дуже дорогий в обслуговуванні та й уже старий». Хочеться вірити, що органи соціального захисту зроблять усе можливе, щоб забезпечити художника новим візком, адже для нього це єдина можливість пересуватися та комунікувати зі світом.
Відкриття самої виставки пройшло за участі місцевих аматорів сцени. Для Петра Миколайовича та всіх присутніх виступив Народний аматорський вокальний ансамбль «Елегія» та бандуристка Катерина Банацька. Також на презентацію з нагоди відкриття виставки-продажу полотен Петра Гольонка завітали радник міського голови Микола Драганчук та начальник управління культури, туризму, молоді та спорту Едуард Раковець.
Виставка триватиме до 17 квітня. На ній можна придбати полотна Петра Гольонка, адже близько 50-ти полотен доступні для продажу.
Оксана СЛОБОДЗЯН Фото Василя Сосюка із сайту Сарненського історико-етнографічного музею.

Вас можуть зацікавити такі матеріали