SARS – найатиповіша пневмонія, або ж Як тривога, то до Бога

Чим захиститися: марлевою пов’язкою вірусології чи духовним щитом? Духовний погляд на чуму ІІІ тисячоліття

Минув рік від початку пандемії COVID-19. У дея-
          ких країнах вже пройшли дві хвилі цього страшного захворювання. Та це виявилося лише затишшям перед бурею. Бо після нетривалої “відпустки” підступний вірус продовжує випробовувати людство. Тож не зайвим буде нагадати про духовну суть даної проблеми, як це свого часу зробила рівненська лікарка та учитель християнської етики Галина Бараболя. Адже вона ще в далекому 2003 році, до речі, у нашому виданні у № 81 за 10 жовтня на стор.9, попереджала про небезпеку коронавірусу і закликала звернутися до духовно-терапевтичних практик у боротьбі з цією недугою.

Не зайвим буде заглянути у корінь проблеми, а він бачиться на духовному чи, як сказали б науковці, на енергетичному рівні.

SARS — абревіатура нібито й не нова, але сьогодні викликає не просто панічний страх, а наводить жах на людей в усьому світі. Повідомлення у ЗМІ про нові регіони розповсюдження й жертви ще більше його підсилювали. Ох цей страх! Очі у нього великі. Він без візи перетинає кордони і готує ґрунт для розвитку нової, досі незнаної хвороби людства – важкого респіраторного синдрому. Хоча кожен у душі сподівається, що його обмине це лихо, але все ж прислухаємося з осторогою, чи не з’являються симптоми цього захворювання: температура 38°С, сухий кашель, задишка, прояви гострої дихальної недостатності.

Поки вчені світу досліджують збудника SARS, цього новоявленого монстра – коронавірусу, досить великий відсоток хворих помирає. Це й лякає. Але згадаймо, що “не дав нам Бог духа страху, але сили, і любові, і здорового розуму” (2 Тим. 1:7). На часі поставити духовний заслін цій пошесті. Бо вже не раз так було: як тривога, то до Бога. Схиляли голови і падали на коліна навіть царі, відчуваючи свою неміч перед величчю Всевишнього.

Хвороби, мори, епідемії й пандемії супроводжували людство упродовж усієї його історії. Як зауважила письменниця Катерина Мотрич, у середньовіччі панували чума й проказа; в епоху ренесансу – сифіліс; в часи розквіту бароко для простого люду – це висипний тиф і чума, для аристократії – подагра та іпохондрія; у період романтизму – туберкульоз. Продовжуючи перелік – на межі ІІ й ІІІ тисячоліть – SARS. Цивілізація внесла свої корективи не тільки в екологію тіла, але й душі.

Маємо справу з досі нечуваним і незнаним, не схожим ні на що. Дані про цю напасть постійно змінюються. І хоча вдалося виявити збудника, та специфічних лікування та профілактики поки що не розроблено. Запропоновано єдиний захист – найелементарніший – марлеві маски й дезінфекція. Та не забуваймо про найголовніше – надію на Бога, тим паче, що “Бог часто промовляє до людини, та не чує вона” (Йов 33). Атипова пневмонія – хіба це не черговий вогняний знак із Неба для нас?

То чи не є така загадкова пневмонія у світовому масштабі свідченням того, що хворий у нас дух, що він розслаблений, застоявся й псується, а від цього страждає і немічне тіло? Боротися з цим треба, як навчав Ісус Христос, молитвою “Отче наш”, а особливо словами “нехай буде воля Твоя”, котрі захищають вір­них у будь-яких вогнищах небезпеки, напевно, й в інфекційних, бо сказано: “Покладіть на Бога надію свою!” (Мт. 6).

Про те, як важливо навчитися підкорятися волі Божій, читаємо у молитовному правилі преп. Серафима Саровського: “Тому, що тільки Тобі відомо, що нам корисно і потрібно, і Ти більше бажаєш нам добра, ніж ми самі” (Прохання 3-є Господньої молитви).

Цілюща у даному випадку молитва святого Ігнатія Брянчанінова на зцілення органів дихання: “Господи, наповни легені душі моєї молитвенним духом Царства Твого”.

Ось вам духовні ази профі­лактики та лікування цієї недуги. Обов’язкова спільна молитва у всіх церквах за участю вчених, котрі займаються дослідженням збудника SARS. Щоб Бог поблагословив їхню працю, дозволив якнайшвидше відкрити все невідоме у заданому їм ребусі. Бо запитань поки що більше, ніж відповідей. Чому, наприклад, хворіють переважно чоловіки віком від 20 до 75 років із високим відсотком летальності? Чому практично не хворіють діти? Чи не тому, що вони чисті, як янголята. А нам, дорослим, треба молитися, каятися, очищатися. Тільки поєднання духовного та фі­зичного у випадку з атиповою пневмонією має принести свій корисний плід для людства, щоб воно не загинуло. Бог знає, як повернути зло на добро, бо Він любить усіх нас, гріш­них. Тому ставку треба робити не на світський страх, котрий руйнує, а на сакральну любов, що будує, захищає і здатна творити чудеса.

І пам’ятаймо, що “…страх Господній – це мудрість, а відступ від злого – це розум!” (Йов 28:28). Так захистить нас від SARSу Слово Боже, котре було перше від усіх віків.

Галина Бараболя,

сімейний лікар