Як прожили рік

Наші прості опитування земляків з приводу того як вони прожили рік: у 8 з 10 випадків чули мінорні ноти. Слухали і таке: «Аби не гірше».

Звичайно, війна на сході забирає чималі ресурси. Але чому в цей час багаті стали ще багатшими, а бідні – ще біднішими. Серед багатих – Ахметов, Коломойський, Порошенко. Серед бідних – ми з вами.

А тепер про факти. Останнім часом ми все частіше бачимо протести у столиці. Їх пов’язують з іменем Саакашвілі. Але як сказав Юрій Кармазін: «Це протест проти собачого життя». А рік Собаки ще не настав. То що, чекати ще гіршого? На думку цього політика нині просто не вистачає лідера, аби організувати масовий протест. На одній з останніх менівестацій ми побачили і нові, і старі обличчя. Однак є новий раціональний лозунг: «Без революцій – контролювати владу». Еліта нації уже збагнула, що революції до добра не доводять.

Зарплата і ціни. Ми бачимо потуги Уряду підвищити мінімальну зарплату. Колишній Прем’єр Юрі Єхануров при якому Уряд примудрявся не робити жодних запозичень у МВФ заявив: «Підвищення мінімальної зарплати – це підвищення тінізації малого бізнесу». З ним не можна не погодитись. Бо після попереднього підвищення мінімалки, ми побачили не лише збільшення внеску у бюджет від цих зарплат, але й вивільнені робочі місця, закриття малого бізнесу. Ще не встигли підняти пенсії і мінімальні зарплати, як уже виросли ціни на продукти, послуги, проїзд у громадському транспорті, паливно-мастильні матеріали, зміцнився долар, збільшилась інфляція. Уряд передбачав інфляцію близько 9%, а насправді – 13-16%. Тому й ростуть ціни. Ціни можна збалансувати лише тоді, коли ми інтенсивно будемо розвивати своє виробництво, конкуруватимемо своїми товарами з зарубіжними. Купуючи закордонні шмотки, побутову техніку, а тепер ще й деякі продукти харчування ми лише піднімаємо економіку інших держав. Якщо не буде захищений свій товаровиробник, то й надалі будемо залежні від всіх. МВФ уже не хоче давати нам кредити. Він знову ставить свої умови. Одна з них – підвищення ціни на природний газ. А що ж піднімати, коли наша навіть середня заробітна плата в Україні є нижчою в доларовому еквіваленті, ніж у сусідів: Росії – у 2 рази, Польщі – 4 рази.

На наступний рік планується ріст ВВП – 3%. Після 2013-го маємо таке падіння економіки, що потрібно при такому рості ВВП 17 років, аби повернутись на рівень 2013-го. І як би нас не заспокоювали, що все в Україні гаразд, що бідним не дадуть померти з голоду, нададуть субсидії і подібні інші допомоги, на щастя, ми не сліпі. І поки що це нагадує старий анекдот: «Лектор райкому партії читає лекцію і приходить до висновку: «Ми жили добре, живемо добре і будемо жити добре». А із залу запитання: «А ми?»».

Андрій БАБІНЕЦЬ