Петро Гуменюк

Народився 1941 року на хуторі Одбережках поблизу с. Чудниці Гощанського району на Рівненщині в селянській сім’ї. Після закінчення середньої шко­ли та училища механізації сільського господарства здобув журналістську освіту. Працював трактористом, у Гощанській районній газеті, на керівних посадах у колгоспах, райдержадміністрації та районній раді. Вийшов на пенсію з посади заступника голови Гощанської районної ради.

Друкувався й друкується в облас­них і районній газетах, літератур­но-мистецьких альманахах. Автор книг «Осоння рідних оберегів» (2002 р.), «Зернограй» (2004 р.), «Знак вітряного Хрещатика» (2005 р.), «Обжинковий вінок» (2006 р.), «Цвіт і сніг на споришах» (2008 р.), «Граєво райдуги» (2011 р.), «У притулку серця» (2012 р.), «Житній дух череня» (2013 р.), «Любисткове омовіння» (2014 р.), «Білий танець» (2016 р.), «Сонце опівночі» (2017 р.). Співавтор публіцистично-краєзнавчого видання «Щедре повнозерня «Миру»» (2007 р.), збірника «Рівненщина: подорож у глибинку» (2008 р.), літературно-мистецького альманаху «Гостинець» (2000 і 2010 рр.), деяких інших проектів обласних журналістської та письменницької організацій.

Член районного літературно-мистецького об’єднання «Веселка», Національної спілки журналістів України, кандидат у члени НСПУ, лауреат Гощанської районної краєзнавчої премії ім. І. Ф. Шишка (2008 р.), Гощанської районної літературної премії імені Р. І. Журомського (2012 р.)та імені М. В. Шакури (2017 р.), наго­роджений Золотою медаллю української журналістики (2009 р.).

Два плачі в одному

Аварія